Родина власників коней проживає у Чернівцях (мікрорайон Роша). Там вони власними силами влаштували невеличку ферму, де тримають коней, поні, кіз, собак. Усіх їх колись врятували чи підібрали з вулиці.
«Чому рятую коней? Бо люблю їх з дитинства. Тримаю коней з 11 років. Умію за ними доглядати, цього і дочку навчила. Зараз у нас 11 поні та коней, - розповідає власниця ферми Галина Родигіна. - У нас здорових коней мало. Це зірвані важкою працею тварини, напоєні холодною водою, а комусь ні разу в житті не дали таблетки від глистів. Якщо закашляв кінь - його зразу на скотобійню віддають, бо не може працювати. Але на щастя, когось таки вдається врятувати».
Дочка Регіна якраз поралась біля Вороного. Чорний красень у цій сім’ї проживає майже рік. Вирвали його практично з лещат смерті.
«Цей з бойні. Почав підходити до людей уже аж тепер. Пригадую, як нам подзвонили і кажуть – йому лишився тиждень. Якщо не заберете – він піде на м'ясо. Нам допомогли волонтери, інформація у соцмережах, всім розказали про це – і так вдалось за три дні зібрати потрібну суму та викупити його, - говорить Регіна Родигіна.
Читати: Лебеді масово злітаються на Буковину, проте ще не гуртуються
Утримання одного коня обходиться родині 2500 грн на місяць. Взимку поні зароблять атракціями біля новорічної ялинка на Соборній площі, на конях вчать їздити верхи дітвору, всі кошти спрямовують на утримання тварин. Часто благодійністю допомагають небайдужі люди чи господарства з харчами, з сіном.
«Нам важко, ресурси потрібні постійно і великі, але ми не здаємось. Коні у нас доживають свій вік до кінця. Ніколи не було ситуації, аби ми якось намагались позбутись тварини. Друзі кажуть: це ж яка купа м’яса, а для мене це ближній друг і родич, який не зрадить ніколи», - додає Регіна Родигіна.
А мама Галина навперебій зауважує: «вони як собаки, їм увага потрібна, бо якщо нема любові, то і людина людині не потрібна».
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
