Голуби врятували чернівчанина від важкої хвороби (ФОТО)

На горищі міського будиночка Іллі Дабики мешкають 60 голубів. Він добре знає родовід кожного. Новонароджених голуб`ят реєструє в спеціальному журналі і дає їм імена.

Ілля Дабика мешкає у невеличкому будинку, де на горищі облаштував голубівню. Тричі на день чоловік годує птахів, прибирає у них, крім того, зранку та ввечері випускає політати.

– Я розводжу миколаївських голубів. Ця порода відрізняється тим, що не сідає на землю. Тому кожного дня їм треба насипати піску, вапна, дрібних камінців, глини, битої цегли, подорожника, щавлю, – розповідає Ілля Григорович. – Годую своїх птахів пшеницею, просом, ячменем, а тим, які годують малят, обов’язково сиплю горох і насіння соняшника.

Живуть птахи парами. Кожна «голубина сім’я» звила собі затишне гніздечко.

– Мої птахи дуже старанно в`ють собі гнізда. Збирають кожну гілочку, листочки, ганчірочку, – каже господар. – Пташенят голуби висиджують упродовж 20-ти днів. До того ж, на яйцях сидять по черзі — то голуб, а то голубка. А потім вигодовують своїх голуб’яток пташиним молоком. За три дні малюки виростають удвічі. Потім птахи годують їх сумішшю зерна й молока. Голуби дбають про потомство, один про одного. Але не проти вони і «наліво» до сусідки чи сусіда сходити. В них усе, як у людей. А потім – бійки. Часом навіть розбороняти доводиться.

Дружина підтримує захоплення чоловіка голубами. Ніколи не відмовляє у допомозі, проте, каже, птахи обожнюють чоловіка і у ньому відчувають свого господаря.

– Я можу насипати їм поїсти, коли чоловіка вдома нема. А все інше – то не моє, - зізнається Раїса Василівна. – Голуби за запахом відчувають, коли він до голубівні заходить. Летять до нього просто в руки.

У Чернівцях дуже мало людей розводять саме миколаївських голубів. Ті, хто цим займаються, дружать між собою і радіють кожній перемозі колеги.

– На жаль, порода цих надзвичайно гарних голубів поступово зникає, немає чим вести генетику, – каже Ілля Дабика. – Через погану екологію птахи втратили тривалість польоту. Наприклад, якщо до Чорнобильської катастрофи вони могли триматися у повітрі впродовж семи годин, то нині – лише дві з половиною години.

Чоловік ні за які гроші не продає своїх улюбленців. Хоча за одного голуба йому пропонували тисячу євро.

– Ці птахи мені життя врятували! Кілька років тому лікарі діагностували у мене рак, зробили дуже складну операцію. Заборонили на горище підійматися. Я проходив променеву терапію вранці, а після обіду потихеньку, тримаючись за поручні, ступав на круті сходи і йшов до голубів, - розповідає Ілля Дабика. – Там мені ставало легше. Дивився, як вони кружляють у повітрі, як гулькотять, як сідають на мої долоні. Потім закинув променеву терапію. І, слава Богу, вже десять років про хворобу не згадую.