Уперше представник Буковини став віце-президентом Федерації легкої атлетики України. На цю посаду під час звітно-виборчої конференції ФЛАУ у Запоріжжі обрано зіркового бігуна Івана Гешка.
Керівником національної федерації легкої атлетики на наступні 4 роки залишився Ігор Гоцул (Кіровоградська обл.), який наразі є і першим заступником міністра молоді та спорту України.
На посаду президента ФЛАУ претендували також легендарний екс-чернівчанин Валерій Борзов (майже 10 років жив на Роші), ще одна легенда вітчизняної легкої атлетики одесит Микола Авілов (одружений на бронзовій призерці Олімпіади-1968 у стрибках у висоту Валентині Козир, яка, як Борзов, також виросла на Роші) та Віталій Кириленко (Харківська обл.).
Віце-президентами, як повідомив прес-аташе ФЛАУ Олександр Даниленко, стали Володимир Рудюк(Волинь, голова обласної федерації), Фідель Тимченко(АР Крим, юрист ФЛАУ) та Іван Гешко (Буковина, заступник голови обласної федерації).
Нагадаємо, чемпіон Європи та світу з бігу на 1500 м. кращий спортсмен України 2006 р. Іван Гешко працює тренером з легкої атлетики у Чернівецькій обласній ШВСМ, на громадських засадах очолює обласне відділення Нок України та профільну комісію обласної ради.
Членами ради ФЛАУ обрані: Євген Баженков (Чернігівська обл.), Олена Бех (Вінницька обл.), Анатолій Бугайов (Миколаївська обл.), Олексій Даниленко (Житомирська обл.), Валерій Єднак (Тернопільська обл.), Анатолій Коломоєць (Закарпаття), Микола Мандрона (Львівська обл.), Віталій Матешко (Івано-Франківська обл.), Ірина Ольховнікова (Запорізька обл.), Олександр Охріменко (Дніпропетровська обл.), Євген Пронін (Черкаська обл.), Олексій Сердюченко (Сумська обл.), Тетяна Серорез (Донецька обл.), Віктор Сторч (Київська обл.).
Перед конференцією Іван Гешко розповів SportBuk.com, з якими «меседжами» він хотів би звернутися до учасників легкоатлетичного форуму:
«Хотів би звернути увагу на деякі аспекти діяльності національної федерації та розвитку легкої атлетики в Україні.
Спершу хотів би зупинитися коротко на підсумках виступів наших легкоатлетів на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро. З позиції спортсмена, а не сухих цифр або бажання критикувати, або, навпаки, підтримати керівництво ФЛАУ.
Останнім часом, на мою думку, у нас забагато критиканства і мало фаховості, конструктивності в оцінках та аналізі виступів нашої збірної.
Вам буде цікаво: Іван Гешко та Микола Лабовський - призери «Поліської тисячі»
Легко, сидячи за комп’ютерами або з мобільними телефонами в руках, розказувати, що виступи провальні, що не виправдали наших надій і так далі. А чи багато з тих критиків знають на власному прикладі, як воно готуватися до Олімпійських ігор, виконати високий олімпійський норматив або підготувати спортсменів такого рівня? Думаю, більшість знає, що я сам тричі здобув право представляти країну на Олімпійських іграх. Так ось, якщо слідувати логіці критиків «наліво і направо», я, напевно, не мав би їхати на жодну з цих Олімпіад. Бо в Сіднеї я не мав реальних шансів пройти навіть перше коло. В Афінах я не дотягнув до медалі, яку, напевно, аж надто чекали і вимагали і фахівці, і «фахівці» (в лапках). А в Пекін я їхав, не вийшовши в той період з різних причин на бажаний рівень підготовки. Але коли спортсмени виконують олімпійський норматив, вони точно мають їхати на головні змагання чотириріччя. І ніхто не має морального права називати когось «туристами», вимагати з них тих чи інших результатів. І чим менше буде розмов про «плани», вимагання медалей і т.п., особливо в публічній площині, тим краще це впливатиме на виступ наших спортсменів. Думаю, спортсмени і тренери з відповідним досвідом розуміють, про що я говорю. Зрештою, приклад видатного веслувальника Юрія Чебана засвідчив, що можна дивом потрапити на Олімпіаду, неймовірним чином потрапити до фіналу і фантастично виграти його. Спорт непередбачуваний, і цим цікавий.
І не варто всі виступи прив’язувати до керівництва федерації або міністерства. На моє переконання, федерація має займатися здебільшого вирішенням технічних, фінансових та інших супутніх проблем, а питання підготовки спортсменів – це виключна компетенція самих спортсменів та їх наставників. Поки вони не просять методичної чи іншої фахової допомоги, не треба втручатися в їх роботу. Такими я бачу стосунки федерації та провідних спортсменів і тренерів, кожен має займатися своєю справою.
Хотів би також висловити підтримку вектору розвитку федерації в бік децентралізації управлінських функцій, якщо можна так сказати. Нам треба підвищувати ініціативність та відповідальність за розвиток легкої атлетики на місцях. На прикладі нашої Чернівецької області констатую, що ставлення більшості пов’язаних з легкою атлетикою спортсменів та фахівців до персональної участі у житті місцевої федерації, прийняття рішень та їх реалізації – дуже інертна. Можливо, варто взяти приклад з Федерації футболу, яка всіляко сприяє активізації роботи місцевих федерацій. Інші за нас наш вид спорту розвивати не будуть…
І в цьому ж контексті хотів би звернути увагу на катастрофічну, на мою думку, ситуацію з популяризацією нашого виду спорту, залученням дітей та підлітків до секцій з легкої атлетики. Так, маємо прорив у висвітленні національних змагань, які тепер можна дивитися в онлайні в інтернеті. Але, загалом, вважаю, ми всі разом сильно недопрацьовуємо у напрямку пропаганди легкої атлетики, запровадження сучасних підходів до залучення здібних до спорту дітей саме в наш вид спорту.
Треба вчитися, як це ефективно робити, у інших країн, у інших видів спорту, щоби дитяча легка атлетика стала більш масовою, а за цим неодмінно послідують і високі результати на різних рівнях.
Так, добре було б проводити більше цікавих змагань з цікавими нагородами або навіть призовими, у т.ч. на юнацькому рівні, добре було б й надалі підвищувати престижність національних стартів, добре було б знайти нових потужних партнерів, аби можна було б, можливо, проводити той же Кубок України в якості «міні-Бріліантової ліги», з більшою кількістю етапів, в яких цікаво було б брати участь. І добре, що у нас, на щастя, поступово збільшується кількість відроджених або нових змагань на місцях, які підтримуються і національною федерацією.
Якщо говорити про роботу національної федерації за звітний період, я вважаю цю роботу задовільною або навіть доброю. Наголошую, що я кажу саме про роботу федерації, а не виступи нашої збірної на чемпіонатах або Олімпійських іграх. Вважаю, що федерація рухається у правильному і перспективному напрямку. І я вірю, що ми всі разом здатні досягти кращих організаційних та спортивних результатів! Головне мати бажання працювати на благо нашого рідного виду спорту, а не лише критикувати».
Джерело: sportbuk.com
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
