Кадровий голод у селах та автономія шкіл: проблеми і нововведення в буковинській освіті

Про нововведення в українській освіті, організацію роботи та функції утвореного торік Управління Державної служби якості освіти у Чернівецькій області, розповіла у програмі Суть Речей на Радіо 10 начальниця відомства, Оксана Палійчук. 

Вона зазначила, що перші місяці роботи управління були дуже складними.

"Не складні тією інтенсивністю роботи, але складні завданнями, які стояли пред нами. Ми повинні були, і зараз продовжуємо, доносити громадськості основні філософські засади нашої діяльності. Концептуальні речі, які мали би показати кожному освітянину, кожному керівнику закладу, а далі ми, в процесі діяльності, мали би це довести, абсолютно нові підходи до організації нашої роботи. Що я маю на увазі, будь-який контролюючий орган, а наші основні функції, наша діяльність - це все-таки є контроль, це є державний нагляд і контроль, не можуть сприйматися позитивно, чи ми візьмемо фінансові інспекції, чи ми візьмемо екологічні інспекції. Будь-який контролюючий орган. Так само як колись була державна інспекція навчальних закладів, на основі діяльності якої і виникла Державна служба якості освіти, звичайно, це десь таке вже упереджене ставлення освітян, широкої освітянсько громади до того, що хтось прирівнює контроль до карального органу. Знаєте, а від цього десь відповідне сприйняття і навіть налаштування не зовсім правильне керівника до нашої діяльності і зокрема до зустрічі, до безпосередньої співпраці з цим органом. Тому моє завдання, як керівника, якраз донести абсолютно іншу філософію Державної служби якості освіти, перш за все донести, а далі в процесі нашої роботи, це надзавдання – переконати, що ми перш за все партнери. І не є тим надзавданням контроль, а в процесі контролю партнерство, допомога, підтримка, виявлення найкращих практик. Завжди погляд збоку є об'єктивнішим. Це дуже важливо", - розповідає Оксана Палійчук. 

Очільниця управління каже, що на Буковині є школи, які дуже відрізняються одна від одної. Зокрема, за ставленням до освітнього процесу засновників, тобто місцевих органів влади і це дуже позначається на якості освіти в деяких ОТГ. 

"У нас є прекрасні школи, з прекрасними якісними показниками, з прекрасними традиціями досягнення якості. І цей досвід треба показувати загалу, щоб інші його використовували. Але є інша ситуація. Є така ситуація, коли невеличка школа малокомплектна на території громади недофінансована. Треба зрозуміти, що є різниця між батьками дітей у місті і між сільським населенням. Мотивація, стимулювання до навчання дітей, воно абсолютно різне. Рівень мотивації різний, тому ми розуміємо наскільки складно сьогодні керівнику сільської школи, особливо коли вона недофінансована, малокомплектна школа, коли є величезний кадровий голод, бо ми бачимо величезний відтік взагалі людей, які їдуть на заробітки за кордон, серед педагогів так само, дуже часто не найкращі випускники вищих навчальних закладів ідуть в школу. Дуже важко заповнити вакансії і в нас сьогодні страшний кадровий голод. Два останні роки у нас величезна кількість на початок навчального року вакансій, то як цьому директору, який з одного боку має вимоги законодавства, він має забезпечити комфортні умови перебування дитини, він має сприяти тому, щоб школа розвивалася, щоб педагоги забезпечували надання якісних освітніх послуг, щоб діти гарно підготувалися до ЗНО, загалом гарні показники мали. Але разом з тим, як йому це все виконати, коли в нього стільки проблем. І недофінансування, і кадровий голод, і не завжди розуміння засновником своїх функцій і що він має робити.  

Дуже часто, наприклад, директор не може достукатися, що протипожежна безпека, організація харчування, вона починається з санітарного стану харчоблоку, з того, чи працює витяжка, чи працює все обладнання, необхідне для приготування їжі, з того, чи каналізація належним чином функціонує і ми тільки на сходи заходимо школи, а вже чуємо стійкий запах, який призводить до того, що діти не хочуть в цій школі харчуватися. Тобто, як ось цей директор такої школи з  усіма цими проблемами, має забезпечити якість. Це ж надзвичайно складно. І тому управління сьогодні вбачає свою діяльність у тому, щоб прийшовши в цю школу, десь висловити підтримку цьому директору. Так є проблеми і він сам про них знає, але дуже важливо накреслити шлях як їх вирішити, а вже по-друге після того як буде здійснений ось це інституційний аудит, чи державний нагляд і контроль, звернутися до засновника з конкретними результатами і чітко сказати: шановні, тут закінчилися повноваження директора. Він сам це вирішити не може. Згідно з законом, матеріально-технічне забезпечення закладу безпосередньо в цій частині освітнього середовища, його безпечності, наскільки це середовище розвивальне, наскільки воно відповідає вимогам Нової української школи, наскільки охорона організована, наскільки харчування якісно організоване – це є ваше повноваження. Це є ваша функція, тому будьте добрі, ви згідно з законом зобов’язані вжити заходів для того, щоб той чи інший момент покращити", - каже Оксана Палійчук. 

Вона додає, що у такому випадку Управління Державної служби якості освіти у Чернівецькій області має стати партнером для директора школи, щоб допомогти йому привернути увагу до проблем школи з боку місцевої влади і, власне, покращити якість освітнього простору. 

Що означає автономія шкіл на Буковині

У програмі Суть Речей на Радіо 10 Оксана Палійчук розповіла також про автономію шкіл та збільшення повноважень директорів, яке їм гарантує закон. 

"Сьогодні законом Про освіту, який був прийнятий у 2017 році, чітко регламентована ось ця автономія. Зокрема, заклад сьогодні має автономію кадрову, регламентована автономія фінансова, але, на жаль, в цій частині ми ще не до кінця автономні. Це є організаційна автономія та академічна автономія. Що мається на увазі, заклад сьогодні відповідно до того базового навчального плану, відповідно до типової освітньої програми, може сам затверджувати власну освітню програму, варіюючи як на рівні освітніх галузей, так на рівні безпосередньо тих курсів, які відповідно до специфіки діяльності, відповідно до потреб та інтересів учнів, відповідно до запитів батьків, як основних замовників освітніх послуг, заклад може сконструювати, чітко прописати у своїй освітній програмі та реалізовувати. Тобто в цьому є автономія. Сьогодні закон навіть дозволяє відмовитися від класно-урочної системи. Я не кажу зараз, що це треба робити. Я кажу, що сьогодні закон визначає урок як одну із основних форм, але це не є панацея.

Форми занять можуть бути різними і тривалість може бути не 45 хвилин. Що стосується кадрової автономії, так само вона в нас запрацювала. Сьогодні не орган управління освіти направляє вчителя, директор може звернутися до органу управління освіти, щоб він допоміг у тому випадку, коли вакансію тривалий час не можна заповнити. Бо орган управління освітою може знати, наприклад, де в іншій школі є вчитель, який недостатньо навантажений і можна його попросити на певну частку ставки на певну кількість годин допомогти іншій школі. У сільській місцевості не вистачає вчителів математично-природничих наук та вчителів іноземних мов, але сьогодні кадри підбирає директор. Це регламентовано законом. І це в нас працює.

Що стосується фінансової автономії, то школи Путильського району, це в них склалося досить давно, у зв’язку з віддаленістю від районного центру, вони десь змушені бути автономними, тому що школа від школи досить далеко, це є гірська місцевість і для того, щоб забезпечити у швидкому режимі нормальне функціонування школи, змушені були на таку форму піти. Вони є автономні і сьогодні в цьому є велика перевага. Заклади обласного підпорядкування, це інтернати, заклади спеціальні, вони в нас є автономні. Вони самі здійснюють закупівлі, вони самі розпоряджаються своїм фінансовим ресурсом.

Треба сказати так, що не всі директори у нас до цієї автономії ще готові. Не завжди ще органи управління освітою, які є уповноваженими органами засновника, хочуть віддати закладам цю автономію. І тут є і об’єктивні причини, і не зовсім об’єктивні. Не секрет, у нас дуже часто малочисельні школи виживають за рахунок великих. Великим не додають ресурс для того, щоб тільки утримати ту мережу і ту малокомплектну школу утримати. Тут є випадки, коли дійсно треба зберегти, бо до найближчої школи досить велика відстань і підвозити дітей нашими дорогами, нашими автобусами неможливо, тому її треба зберегти, а є коли на відстані до трьох кілометрів, це в межах пішохідної доступності, у нас одна школа незаповнена на одну третю і поруч інша школа. Що робиться у громаді? Розпорошується фінансовий ресурс. Ні там нормального кабінету, наприклад фізики не укомплектовано, чи історії, чи хімії, чи біології і в іншій школі немає. Хто страждає? Страждають діти", - Оксана Палійчук. 

Читайте також: Без внутрішніх вбиралень на Буковині залишаються сім навчальних закладів