Чернівецький лікар-паталогоанатом Сергій Завадський на передовій не лише надавав першу медичну допомогу, а й налагодив медичне забезпечення своєї бригади.
Оскільки патанатомічної служби у Збройних Силах України немає, патанатоми на фронті не потрібні. Проте під час п`ятої хвилі мобілізації Сергій Завадський отримав повістку. І хоча мав шанс відмовитися від служби, не зробив цього.
- У травні 2015 року отримали повістки 600 медиків з Чернівецької області. І, на жаль, лише двоє виїхали у зону АТО. А більшість військових лікарів-офіцерів, яким свого часу держава дала освіту і можливість працювати, роблять усе, щоб залишитися працювати у тилу, - каже Сергій. - Хоча насправді вони у військовій медицині розуміються значно краще ніж я, рядовий.
Місяць тривало навчання, а потім лікарів розподілили доволі абсурдним способом: «перших 10 – праворуч, других 10 –ліворуч». Таким чином, чернівчанин опинився в артилерійській бригаді на посаді керівника медичного пункту дивізіону.
- Чисельність бригади – 2200 військовослужбовців. 90% із них - щойно мобілізовані (а, отже, - абсолютно непідготовлені!). Бригада не мала нічого, окрім двох сараїв, у яких жили військові. В нас не було ані медпункту, ані окремих палат для лікування хворих, - розповідає Сергій Завадський. - У кутку сараю організували так зване «приймальне відділення», де оглядали хворих і надавали допомогу. Медичного інвентарю практично не було. Лише те, що передавали волонтери. І це не від того, що держава не хоче допомагати. Навпаки, хоче і може! Проте для того, аби отримати цю допомогу, треба пройти колосальну бюрократичну тяганину, якої не вчать рядових лікарів ані у медичних вишах, ані за місяць бойового злагодження.
Із перших днів Сергій Завадський був вражений станом здоров`я мобілізованих. Середній вік військових бригади – від 40 років і старші. У багатьох – хронічна гіпертонічна хвороба, а, отже, будь-яке фізичне навантаження є небезпечним.
- Не можна брати на передову всіх підряд! Варто усвідомити: захищати країну повинні справді сильні і здорові люди, - говорить лікар. - Найчастіше доводилося лікувати гострі респіраторні вірусні інфекції, бронхіти, рідше – пневмонію.
Раніше ми писали: Меморіальні дошки відкрили у ЗОШ №28 трьом випускникам: С.Потарайко, В.Трепку та П.Конопльову
На пункті постійної дислокації Сергій Завадський провів 3 тижні. А потім рік ніс службу у секторі М – Маріуполь. Зона його контролю – від Волновахи до Маріуполя. У день іноді доводилося проїжджати до 700 кілометрів. А службова «таблетка» заводилася через раз. Тоді друзі і батько медика придбали «Opel Vectra», 2000 року випуску. Ця машина пройшла за 12 місяців 80 тисяч кілометрів.
- Головним моїм завданням було надати пораненому першу медичну допомогу і передати на етап евакуації, - пояснює чоловік. - Оскільки бригада була набрана з новачків, усе доводилося організовувати з нуля. Важливо було усвідомити: якщо «Град» прилетів, як правило, рятувати вже не було кого.
Вдягати бронежилет часу не було. Моїм єдиним захистом був пістолет Макарова з одним патроном. А ще - побратими, які там, у зоні найвищого ризику, стають ближчими за найрідніших людей. Бо проходять свого роду очищення війною. Нема фальші, корупції, зради. Тому після демобілізації стало зрозуміло: насправді страшно не на фронті, а на мирній території.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
