"Коні мої, коні" - фестиваль в Стрілецькому Куті зібрав сорок учасників з різних сіл.
Коней причепурили, для них у возах газди привезли із собою і їжу – свіжоскошену траву. Усе, щоб похизуватись перед глядачами силою і красою своїх помічників – коні на дистанцію та швидкість тягали важелезні колоди, визначали на кінному фестивалі і найкращу збрую.
Норовливі Буян та Бузик – від світанку і до смерку найвірніші помічники у господарстві для 70-річного пана Івана. Іван Драгомирецький, учасник фестивалю: Всьо роблять вдома, сіно возять ,все, що треба, те роблять.Чоловік приїхав до Стрілецького кута з іншого села, у возі для своїх коней припас свіженької трави. Не забув і причепурити помічників червоними стрічками - од злого ока.
А пан Юрій не поскупився на для коней на розкішну збрую, прикрасивши її кованими деталями. Юрій Кудринський, учасник фестивалю. : Це називається «крец-ремінь», піддубок, кантарки. Це, щоб коню легше було тягнути і для краси. Чого ми тут і збираємось, щоб показати, що ми маємо, що ми можемо.
Сумирно чи із норовом коні спершу промарширували перед глядачами. Потім скакунам стало складніше – протягти на швидкість три колоди, вагою маже у дві тонни. Бити тварину батогом при цьому – заборонено. Фестиваль «Коні мої, коні на Буковині» проходить вже третій рік. Переважно в ньому беруть участь господарі, які тримають коней для роботи по господарству. Переможцям дістаються кубки та грамоти. Окремим бонусом для кращих коней є порція добірного вівса.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами