"Майбутній секретар має прийти у кожну фракцію і поспілкуватися з кожним депутатом. Це допоможе пришвидшити вибір" - депутати міськради

В програмі "Суть Речей" депутати міської ради Юлія Сафтенко  (громадський рух "Народний контроль") та  Аліна Олевич (Об’єднання "Самопоміч") розповіли про обрання секретаря міської ради

Аліна Олевич: Щодо секретарства. Я майже не дивлюся телевізор, тільки те й роблю, що читаю закони, як працювати з людьми. Це теж важливо. Ми не лише приймаємо рішення, але й спілкуємося з людьми, а люди бувають різні. Але я скажу, що кожен зробив свій вибір і беручи на себе цю відповідальність був готовий, що треба вчитися. Ми може не настільки досвідчені. Ми, можливо, не розбираємося в усіх політичних питаннях, ми прийшли робити добре для Чернівців. А не займатися популізмом. Відповідно, зараз все ж таки доводиться вчитися, читати. Не кожен з нас комунальник, а досить багато питань з комунальної сфери. Наприклад, коли ми голосували за кредит по тепломережі, то ми з колегами поїхали по котельнях, глянути, розібратися, як то є насправді. Багато документів доводиться вивчати перед комісіями, перед сесіями, це може бути і 11 і 12 година ночі, але ми повинні свою роботу виконувати достойно

Людмила Григорчук: То секретарем хочеш бути?

Аліна Олевич: Секретарем хоче бути кожен, але це відповідальність, людина має бути досвідчена. Секретар – це робота з депутатами, об’єднання депутатів, це все одно робота, яка потребує багато зусиль. Амбіції, мені здається, є у кожної партії, найближчим часом, я сподіваюся, домовимося. Бо ця людина представлятиме нас. Тому хочеться, щоб це була достойна людина.

Юлія Сафтенко: Я хочу пожартувати: працюючи в комісіях, вивчаючи закони, обговорюючи регламент, то ми вже говорили з колегами, то нам ще ліжка позавозили, дати зарплату, то ми вже готові працювати. Багато часу йде на таку роботу, на роботу з документами, законами, а їх можна тлумачити по-різному. Шпарини можна знаходити дуже вміло. Тут треба мати досвід, і юридичні знання. Це все непросто, для мене це все нове, цікаве. Направду, про секретаря я хочу сказати, що точно я цій людині не заздрю. Бо це мега відповідальність, а по-друге, я не хочу бути секретарем, бо це треба бути гарним господарником, треба петрати в комунальній галузі, треба швидко приймати рішення, треба мати досвід за плечима. Тому ця людина повинна бути не тільки ерудованою, розумною, але й мати досвід. Тому, в принципі, я думаю, що незабаром Чернівці матимуть секретаря достойного, який представлятиме депутатський корпус і чернівецьку громаду.

Аліна Олевич: Якщо закони ми так краєм вуха чули, то зараз там при любій можливості ми дуже дотошно вивчаємо всі статті. Це життя наше.

Людмила Григорчук: Все таки щодо секретаря, зараз обговорюєте кандидатури? Фракції про щось домовляються?

Юлія Сафтенко: Зараз настав штиль, тому що ті події, якими була насичена остання сесія, то вони стали на першу позицію. І питання секретаря поки що знівельовано. Чернівці та область пережили дуже багато подій і фактично, вони стали топовими, тому поки що так. Регламент прийняли, роботу постійних комісій також прийняли. Я з цим вітаю всіх. Якраз лишається ще закрити два головних питання. Обрання секретаря і виконкому чернівецької міської ради.

Аліна Олевич: Секретар – це документообіг, це співпраця з депутатами. Повинно бути консолідоване рішення, спільне рішення, зокрема, наша фракція говорить, що незважаючи, хто буде секретарем, ми б хотіли бачити його у себе на фракціях, поговорити з ним, перед тим як він буде збирати за себе підписи. Щоб побачити, чи готова ця людина до цієї роботи.

Людмила Григорчук: Ваша фракція пропонуватиме кандидата?

Аліна Олевич: У нас є достойні люди, але ми це питання поки що не обговорювали. Все ж таки, великі фракції будуть вирішувати між собою, але не виключаю таку можливість, що маленькі фракції знайдуть спільне рішення, якщо постане так питання.

Юлія Сафтенко: Достойними людьми може похизуватися кожна фракція, але буде справедливо, якщо потенційний секретар поговорить з кожною фракцією, не зважаючи, чи маленька вона, чи велика. І саме це наблизить нас до того, чи буде обраний секретар, чи ні. Бо на голосування впливає навіть один голос. Тому треба рахуватися, я розумію, що великі фракції пишаються цим, хочуть десь поспекулювати на цьому, але колеги, давайте поважати один одного і я не знаю, хто буде наступний претендент на цю посаду, але якщо врахується ця пропозиція прийти в кожну фракцію, поговорив, узгодив, то ми спростимо систему.

Аліна Олевич: І хотілося б, щоб питання секретаря не було заполітизоване. Зараз іде намагання з боку міського голови і з боку депутатів. Місто працює без секретаря, якихось там значних незручностей, чи робота застопорилася, бо немає секретаря, не можна так. Є заступники, є міський голова, але я сподіваюся, що найближчим часом домовимося.

Юлія Сафтенко: Я думаю, що ми йшли зі своїми гаслами, виборці дивляться на нас і хочуть, щоб ми продуктивно працювали. Бо важко побачити справжню причину. Я погоджуюся, що місто працює, але воно може працювати ефективніше, то давайте це зробимо. Оберемо секретаря, затвердимо виконком. Бо Чернівці – останнє місто в Україні, де ці питання не закриті. І просто це прикро.

Людмила Григорчук: З вашої фракції буде претендент?

Юлія Сафтенко: Враховуючи ті перипетії, то ми ще це не обговорювали.

Аліна Олевич: Згідно закону міський голова мав подати кандидатуру секретаря протягом певного часу, а він подав 31 числа, в останній день. Це теж затягнуло час. Зараз уже депутати шукають якесь спільне рішення.

Юлія Сафтенко: Головне, щоб у цих організаційних питаннях обминали політичне підґрунтя, щоб була консолідація Ми багато про це говоримо, але не завжди консолідація виходить.

Людмила Григорчук: Чому так багато часу на це треба? Кожна фракція каже, що секретар не такий і важливий, але борються за цю посаду в той же час. І щодо виконкому, довго мучимо кожного члена.

Юлія Сафтенко: Це втручається полика. Вона втручається в організаційні моменти.

Аліна Олевич: Щодо секретаря, я буду чесною, не так просто зібрати 21 підпис, щоб висунути. Наразі це десь є тою причиною, що не домовилися.

Юлія Сафтенко: Про підписи вперше чую. Не знаю, чи збирають підписи.