Волонтери ГО "Буковинська громада" Володимир Дорош і Антоніна Волощук у програмі "Суть Речей" розповіли, що працювати зараз непросто волонтерам, адже люди виснажилися від постійної допомоги.
Антоніна Волощук: Ми будемо робити акції до новорічних свят, але ми ще не вирішили як це саме буде. Може ми не будемо проводити масову акцію, можливо зробимо щось з навчальними закладами, бо, хто як не вони підтримують волонтерів і бійців. Від дитячих закладів, садочків і шкіл, від них дуже велика допомога, вони найкращі помічники. Наприклад, політехнічний коледж, то Це команда, яка допомагає і маскувальними сітками, і кікіморами, і одягом, і продуктами, всім-всім. Учні долучаються дуже до багатьох акцій. Я бачу, як діти зацікавлені в тому, щоби допомагати і воїнам, і розвивати своє місто. Завдяки їм наша держава має шанси стати сильною.
Людмила Григорчук: Я пам’ятаю, коли проходили акції в 44 садочку, то казали педагоги, що діти самі просили батьків долучатися.
Володимир Дорош: Так. Мене запрошують в школи на різні акції. Я всім дякую за те, що вони не стомилися. Бо ворог на те і розраховує, що півроку, рік, півтора року, але вони опустять руки, вони зневіряться, перестануть допомагати хлопцям, тоді ми підемо, спробуємо зайняти позиції, відбити у наших хлопців. Завдяки таким діткам і їхнім батькам ця допомога збиралася, збирається і буде збиратися аж поки наступить мир. Правильний мир для нашої країни, з однозначним вирівнюванням території, яку відібрали. У нас ще має бути парад на Червоній площі. Ми знаємо, що правда за нами. І Богу дякувати у нашій країні є небайдужі люди. Ми однозначно переможемо. Але я завжди дякую цим діткам, тому що перемога буде і їхньою заслугою, за те, що вони не стомилися, що вони креативлять, беруть участь у акціях. І вчителі вже з нами волонтерять. Це дуже потрібно. Волонтери, які доставляють передачі бійцям, кажуть, що листи від дітей найбільш бажаний подарунок, найцінніший. Заради цього вони готові ще більше стояти там. Завдяки цим діткам, які, як ви вже відмітили, своїх батьків перетрушують, наша країна буде успішною і незалежною.
Антоніна Волощук: Першовересень в 2-й гімназії, я була вражена, як діти, з яким запалом, хочуть допомагати військовим. Це десятки коробок з продуктами, це тисячі гривень, які вони принесли. Це дуже приємно.
Людмила Григорчук: Владники стомлюються?
Володимир Дорош: Суми зборів зменшилися, однозначно. Якщо перші рази ми збирали 10 тисяч, то зараз тисяча, дві. Ми й за це вдячні. Ми навчилися дякувати за кожну копійку, за кожну гривню. Ми не ліземо в чиюсь кишеню, але все рахуємо, про це інформуємо.
Людмила Григорчук: Влада не відмахується від волонтерів?
Володимир Дорош: Ні, навіть більше сприяє. Прес-центр досі в приміщенні адміністрації. Щотижнево ми можемо там звітувати. Це дуже важливо. Бо на початку війни, ви пам’ятаєте, був телефонний номер, на який можна було телефонувати і залишати кошти. Зібрали мільйони, а кошти так ми і не знаємо, де вони. Гроші були на рахунку, а хлопці йшли й далі без шоломів, без бронежилетів, без форми. Нічого не мінялося і нам дуже складно було пробити цю стіну недовіри. Бо люди думали, що ці візьмуть на свої інтереси ці кошти. Не буде жодної допомоги хлопцям. Ми місяць звітували щоденно. В інтернеті, потім запустили оці прес-центри, дякували меценатам, говорили хто, коли отримав. Через місяць люди повірили і пішла допомога. Якщо першочергово ми збирали 500-тисячу в день. То потім була навіть така можливість, це коли десантники потрапили в засідку і був запит на решітчасті екрани, то мені вдалося у пана Романа, директора ТОВ «Рома» взяти гроші на 10 таких екранів. Ми закупили спочатку один, показали в ЗМІ, що гроші ми вкладаємо саме у техніку. І потім дуже швидко ми могли залучати більше меценатів.
Людмила Григорчук: Зараз також бачите довіру людей?
Володимир Дорош: Так, але люди виснажилися. Зараз нам бог допомагає правильно рухатися і ми маємо той кредит довіри від людей.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
