Одна з найталановитіших: як описували творчість Ольги Кобилянської сто років тому

З Ольгою Кобилянською товаришували провідні літератори, композитори, політики, громадські діячі тієї епохи, в якій українськість починала виокремлюватися як самобутнє, самоствердне, неповторне явище. До неї зверталися за порадами і за підтримкою світочі тоді ще залежної від
різних імперій України.

Сто років тому святкування 60-річного ювілею буковинської письменниці також проводилося. Так, у чернівецькій газеті Czernowitzer Morgenblatt було розміщене повідомлення про те, що в Народному домі 2 грудня, 1923 року об 11 годині відбудеться урочистий захід з відзначення 60-ліття Ольги Кобилянської.

Отримуйте новини в Telegram

Біографічний допис на Deutsche Tagespost

Допис на відзначення 60-ліття

А у 1927 році зі шпальт цього періодичного видання буковинців закликали доєднатися до вітань і святкувань 40-річчя творчої діяльності видатної української письменниці. Та більш цікавим є те, що в Czernowitzer Morgenblatt 17 листопада 1927 року вийшла біографічна
стаття про Кобилянську.

Автор статті зазначив, що творчість Кобилянської є важливою не лише для буковинців, але й для інших народів, «адже літературні праці цієї видатної українки вийшли за межі нашої батьківщини і стали відомими у Польщі, Німеччині, Австрії та Чехії та Словаччині». Про найважливіше з життя та творчості Ольги Кобилянської подається в тексті.

«Відродження української літератури в Росії в 1840-х роках творами Шевченка та його товаришів мало слабкий відгук на Буковині та в Галичині через політичні, економічні та соціальні умови життя українців у цих країнах того часу. Але зовсім інакше сталося з галицькою та буковинською
літературою, коли Алєксандр ІІ після нещасливої Кримської війни припинив свої ліберальні реформи і таким чином український народ у Росії міг зітхнути вільніше.

Ціла низка видатних українських письменників розпочала свою літературну діяльність, яка незабаром поширилася на Галичину й Буковину. Буковинці Федькович, Ісидор Воробкевич, Григір Воробкевич приєдналися до цього настрою і незабаром вийшли в результаті свого таланту на Вершина літературного руху і в Галичині. Це були 60-ті й 70-ті роки. Від смерті Федьковича (1888) саме Ольга Кобилянська вийшла на перше місце в Буковині, а невдовзі й на одне з перших у всій українській літературі.

Народившись у 1863 році, вона була дочкою окружного секретаря, який послідовно служив у районних адміністраціях Гурагумори, Сучави та Кімполунга, вона закінчила народну школу і дуже інтенсивно присвятила себе самонавчанню. Її мати була німкенею і походила з роду Вернерів, до складу якого входить вчений Захарій Вернер. Проживання в романтичній карпатській Гурагуморі, а ще більше в Кімполунзі, наповнили юнацьку душу Ольги чарівними образами природи.

Дивіться нас на YouTube

Ольга Кобиланська почала писати повісті німецькою мовою, коли їй було лише 13 років. У Кімполунзі вона зустріла доньку окружного лікаря Окунєвського, Софію, яка навчалася в середній школі. Незабаром вона познайомилася з галицькою письменницею Наталею Кобринською. Вони познайомили Ольгу з українською літературою і спрямували її на світову літературу та порадили писати українською. У 1886 р. Кобилянська завершила повість «Людина» і надіслала її до редакції галицького жіночого альманаху «Перший вінок», але цей твір не було прийнято», - йдеться в статті.

Зазначається також, що «Людина» Кобилянської була надрукована лише в 1894 році у львівській «Зорі» і тоді ж привернула загальну увагу.

«Підбадьорена цим успіхом, Ольга Кобилянська тепер швидко писала твори одна за одною: «Він і вона», «Банк рустікольний», «Час», «Жебрачка», «Мужик», «Мати божа», Phantasie improptu, - усі 1896; «Царівна», «На Івана», «Битва» - 1896; «Природа», «Некультурна» - 1897, «На полях», «Покора» - 1898; «Земля» - 1902, «Через море» тощо. Незадовго до світової війни вона опублікувала кілька чудових романів. Але продовжувала писати навіть під час війни. Навіть у повоєнний час її творча сила залишилася незламною», - йдеться в тексті.

Автор статті захоплено описує літературну активність Ольги Кобилянської, називаючи її вміння тонко відчувати природу і психологію людей «рідкісним даром».

«Вона, мабуть, зайняла перше місце серед буковинських українських письменників, але й стала однією з перших і найталановитіших письменниць української літератури загалом. Вона незрівнянна в описі карпатської природи. Вона опирається на враження, отримані в її найніжнішій юності під час перебування в Гурагуморі та Кімполунзі. Це є, мабуть, найсильніша і найвитриваліша сторона її літературної творчості. Усі українські підручники містять репродукції цих описів, які треба назвати неперевершеними. В її руці природа стає одушевленою істотою, яка живо дивиться на долі людей», - йдеться в описі.

Про особистісні переживання, а також про соціальну значущість творів Кобилянської також згадується.

«У короткій, стислій, але сильній формі вона знайомить нас зі своїм особистим життям, своїми думками та почуттями. Іноді ми можемо відчувати глибокий песимізм. Проте не справляйте сором’язливого враження, якщо письменник хвилює читача сумними сторонами людського буття. Ольга Кобилянська відстоює право жінки виявляти і реалізувати свої таланти всередині чоловічого суспільства. Тому ми можемо тільки привітати письменницю з її дотеперішньою працею, бо творчістю великих людей живо цікавиться не тільки її народ, а й увесь цивілізований світ», - йдеться в дописі.

У виданні Czernowitzer Deutsche Tagespost вийшла стаття з описом відзначення творчого ювілею Кобилянської, яке провели 18 грудня 1927 року в Музичному товаристві.

«Після вступного привітання пані Ольги Гузар слово взяв шкільний інспектор Олександр Купчанко, який дав ґрунтовну оцінку літературній діяльності ювілярки. Тоді відома артистка пані Наталі Ланг-Пігуляк продемонструвала свої «надзвичайні піаністичні здібності» виконанням романсу Лисенка, а також парафрази Ліста про «Солов'я» Аляб’єва та «Короля ельфів» Шуберта.

Після того, як пані Наталія Гарасемович виконала останню новелу пані Кобилянської «І Бог мовчав» із сильним ефектом, пан Діонісій Руснак заспівав гарним, м’яким голосом «Минуле знаходить молоді дні» Шевченка-Нижанківського та «Спи, моя дитино» Керманського-Людкевича.
Сильне враження справило виконання «Сну» Шевченка-Стеценка та «З окрушків» Федьковича-Нижанківського під перевіреним, надійним керівництвом п. Садагурського», - описується в тексті.

Інтерес до творчості й власне до постаті Ольги Кобилянської не зникає вже більше століття. Вона зуміла словами передати ті душевні переживання, які проживала сама і якими ділилися з нею її подруги.

Автор історично-біографічної розвідки - Максим Козменко