Патріотичний Дон Кіхот, талановитий викладач, щасливий сім'янин. "Лицарю слова" виповнилося б 100 років

До сторічного ювілею Михайла Івасюка в Чернівецькому драматичному театрі ім. О.Кобилянської відбувся вечір пам'яті

На сцені театру промайнуло все життя письменника. Всі його болі, невдачі, щасливі моменти та радощі. Глядачі разом з акторами відчули його страждання в таборах у Сибіру, вболівали за успіхи у його кар'єрі педагога, переживали біль втрати єдиного сина, згадали його найвідоміші твори.  

Режисеру вечора пам'яті Михайла Івасюка, Людмилі Скрипці, вдалося за дві години показати складне життя талановитої людини, патріотичного Дон Кіхота, талановитого викладача, щасливого сім'янина, Великого батька Великого сина. 

Читати ще: У Чернівецькому національному університеті презентували книгу про письменника Михайла Івасюка.

Михайло Івасюк здобував освіту у ліцеях Кіцманя та Чернівців, проте за усі ці тринадцять років він жодного дня не навчався українською. Щоправда, блискуче опанував румунську, а з нею — латину, французьку, німецьку, польську мови.

Восени 1939 року вступив до університету, проте вже через кілька місяців був відрахований через неспроможність заплатити за навчання. Щоб уникнути загрози опинитися у румунському війську, Михайло переходить румуно-радянський кордон у припрутському селі Завалля, аби продовжити навчання в одному з радянських університетів. Натомість він потрапляє до в'язниці — Станіслав, Львів, Одеса, Харків, Москва.

Відбував ув'язнення в гулагівських бараках.

Але навіть там Михайло продовжує зростати інтелектуально. Він оволодіває медичними навичками, знайомиться з інтелігентними людьми, серед яких Л. О. Зільбер, рідний брат Веніаміна Каверіна; донька Маршала Тухачевського Світлана Михайлівна та інші високоосвічені люди. У цей же період Івасюк навіть збирає власну бібліотеку з півсотні книг, серед яких були твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Павла Тичини.

У 1946 р. Івасюк повертається до Кіцманя. Викладає в місцевій десятирічці й сільгосптехнікумі. Водночас вивчає французьку філологію у Чернівецькому університеті, який закінчує у 1949 році. У ці роки більшої ваги набирає його літературна діяльність, переходить до написання прози.

У 1964 році розпочинає викладацьку роботу в Чернівецькому університеті на кафедрі української літератури, де передає свої знання з філології студентам упродовж 23-х років (1964—1987 рр.)

Вагомий внесок Михайла Івасюка до літературно-мистецької скарбниці відзначено Літературною премією імені Дмитра Загула (1992) та Літературно-мистецькою премією імені Сидора Воробкевича (1993). Помер Михайло Івасюк 5 лютого 1995 року.