Біла Криниця – село старовірів із унікальним собором (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Ще донедавна село Біла Криниця, яке розташоване на кордоні з Румунією, було центром світового старообрядництва. Сюди з’їжджалися представники цієї віри з усього світу. У свій час, в цьому невеличкому селі було 16 сакральних споруд. До наших часів збереглося лише два храми – Успенський собор, який своїми куполами нагадує Собор Василія Блаженного у Москві та старенька церква Козьми і Дем’яна XVIII-XIX століття, пише ІА АСС.

У колодязях - вода білого кольору

Саме село утворили старовіри ще у XVIІ столітті. Після того, як в Російській імперії оголосили курс на модернізацію православної віри, значна частина віруючих людей почала противитись новим правилам віри. В основному, це були заможні родини. Вони не визнали нове православ’я та продовжили правити службу за старими звичаями. Таким чином, ці люди фактично пішли проти волі царя. Натомість, царська влада почала переслідувати старовірів та фізично знищувати їх.

Дивіться нас на YouTube

Порятунок люди шукали за межами тогочасної Російської імперії. Однією з таких місцевостей була сучасна Буковина. На той час цей регіон був під владою Молдовського князівства.

«Цілі родини заможних росіян тікали від переслідувань влади за межі імперії. Покинувши свої рідні землі, вони шукали, де би вони знайшли прихисток. І була в них легенда, що будуть вони щасливими там, де є джерело білої води. Саме тут б’є джерело, води якого насичені покладами вапняку. І коли підсихає вода, воно стає білим. Так вони визначили, що саме тут будуть жити. Звідси і пішла назва села Біла Криниця. Адже у колодязях, які викопували мешканці вода була майже білого кольору і солодкувата на смак», – розповідає екскурсовод Жанна Дудник.

Старовіри звернулися до тогочасної влади, якій належали ці землі, з тим, щоб їм дозволили тут оселитися та сповідувати свою віру. Натомість, вони сумлінно працюватимуть та сплачуватимуть податки.

Таким чином, вони поступово тут оселилися і працювали. Вони були вправними землекопами і ловили рибу. А коли ці землі відійшли під владу австрійського цісаря, вони попросили центральну владу звільнити їх від багатьох податків і повинностей.

«Існує така легенда, що коли до австрійського цісаря надійшло прохання від місцевих мешканців цих земель про можливість звільнення їх від податків, він підіслав свого чиновника сюди, щоб більше дізнатися, хто ж такі ці старовіри. Але по дорозі сюди на цього австрійського чиновника напали розбійники і саме місцеві старовіри, які їхали в той час до Відня продавати наловлену рибу, врятували його від бандитів. І тоді він погодився передати цісарю будь-яке їхнє прохання», - продовжує екскурсовод.

Таким чином, старовірів звільнили від сплати податків на 20 років, щоб вони могли розбудовувати свої помешкання. Також їх звільнили від служби в армії. І сюди почали з’їжджатися представники старообрядницької віри з усього світу, які взялися активно розбудовувати цю місцевість та зводити храми. За словами екскурсовода, станом на початок ХХ століття тут налічувалося 16 сакральних споруд. Це були не лише церкви, а й монастирі, інші храми. Тому в австрійський період тут виник світовий центр старообрядництва.

Собор у пам'ять про сина

Один із найгарніших та найвеличніших храмів цього регіону збудували на початку минулого століття – Успенський собор. Це колишній головний храм Білокриницької старообрядницької митрополії. Він побудований будівельниками із Москви, туди привозили цілісний камінь та оздоблення із Москви.

«Цей собор має цікаву і водночас сумну історію. Оскільки він пов’язаний із нещасливою любов’ю. Колись жили у Москві багаті купці Овсяннікови, які теж були старовірами. І був у них єдиний син Олександр. Він закохався у звичайну дівчину, не старообрядницької віри. А за їхніми законами не можна одружуватися з людиною, як вони вважали, не правильної віри. Як не просив Сашенька своїх батьків, що він дуже кохає дівчину і вони будуть щасливими разом. Але батьки не погоджувалися на цей шлюб. Вони підмовили, точніше, підкупили батьків дівчини, щоб вони зникли із Москви, поїхали кудись далеко. І Саша не зміг знайти свою дівчину. Йому натомість засватали багату дівчину зі старообрядницької віри, до якої він не мав жодних почуттів. Він здогадався, що зникнення його коханої була справою рук батьків. Він відчув, що його зрадили рідні батьки і наклав на себе руки, пустивши собі кулю в голову», – говорить Жанна Дудник.

Після цього батьки дуже сумували, адже це був їхній єдиний син. І мільйонні статки їхні виявилися непотрібними. Тоді вони вирішили у пам’ять про сина, щоби спокутувати свої гріхи побудувати такий величний храм. Замовили його спеціально в австрійського архітектора. Привезли дуже цінний іконостас – ікони палехівських майстрів. Було замовлено внутрішній розпис, сам Віктор Васнєцов мав розписувати цей храм. Але, на жаль, почалася Перша світова війна і цим планам не суджено було здійснитися.

«Це приклад стародавньої руської сакральної архітектури. Такого іншого ви не знайдете на теренах нашої держави. В сонячну погоду на фоні блакитного неба він виглядає дуже гарно», – зазначає наш екскурсовод.

Зовні храм оздоблений спеціальною цеглою, покритою блакитною глазур’ю. На ній зроблені спеціальні емальовані розписи. А зовнішній стиль собору нагадує подібний храм Василія Блаженного у Москві. Будівництво Успенського собору обійшлося сім’ї Овсяннікових на той час у величезну суму – 500 тисяч золотих карбованців.

З часів його побудови у 1908 році жодних змін у храм не вносилося. Хоча він уже давно потребує підтримки, якоїсь реставрації. Оскільки він входить у туристичні магніти нашої області, то тут сподіваються привернути увагу до нього, щоб можна було його привести до ладу.

За словами екскурсовода, раніше до білоцерківських храмів водили туристів. Але останніми роками все рідше вдається домовитись із місцевими мешканцями про якісь екскурсії. Для них це втручання у їхній простір, у їхнє мирське життя.

Мрії про музейно-туристичний комплекс

У Чернівецькій обласній державній адміністрації розуміють важливість як самого села Біла Криниця, так і унікального Успенського собору на цій території. Про необхідність реставрації такої пам’ятки культурної спадщини тут говорять вже давно. Зокрема, в адміністрації досі зберігається проєктно-кошторисна документація на внутрішні роботи в Успенському соборі, яку розробили ще 2009 року. Але так і не реалізували.

«Цей собор необхідно реставрувати, оскільки він наразі перебуває у поганому стані. На початку року ми включали його у перелік ТОП-10 об’єктів культурної спадщини нашої області, які потребують реставрації. У документах зазначали дані про власника та приблизну суму коштів, які необхідні для цього. Ми всі необхідні документи подали. Але яка зараз ситуація із розглядом ми не знаємо», – говорить завідувач сектору з питань охорони культурної спадщини управління культури Чернівецької ОДА Світлана Виклюк.

Зараз управління культури шукає можливість спільно із департаментом регіонального розвитку залучити інвесторів або гранти, щоб виготовити проєктно-кошторисну документацію і розпочати процес реставраційних робіт цього собору.

«Розуміємо, що на реставрацію Успенського собору потрібні не просто великі гроші, а дуже великі гроші. Оскільки він зовні оздоблений глазурованою плиткою, яка зараз дуже рідкісна. Також його потрібно реставрувати і зсередини», – зазначає обласна чиновниця.

Окрім собору та старовинної церкви Козьми і Дем’яна, на території села Біла Криниця функціонує музей старообрядництва. Але він також потребує державної підтримки. Бо через відсутність нормального фінансування режим роботи цього музею зараз не визначений. Навіть для туристичних груп, які час від часу виявляють бажання відвідати це село з його принадами, не завжди вдається домовитись про відвідини музею.

«Це село може перетворитися на музейно-туристичний комплекс, який міг би приносити в майбутньому чималі кошти громаді та певну славу серед поціновувачів релігійного туризму. Це була би дуже цікава ідея. Бо це унікальна будівля, такої церкви на території України більше немає. Вона єдина. Так само, як є наша єдина і унікальна Резиденція буковинських митрополитів, так само і Успенський собор у Білій Криниці є унікальним. Люди з усього світу можуть сюди приїжджати і наша держава може заробляти на цьому дуже великі гроші. Крім того, я вважаю, що церква повинна повноцінно функціонувати і в якості храму. Бо зараз там дуже рідко правлять службу», – додає Світлана Виклюк.