Переселенці не розуміли, як можна жити за наші зарплати - Л. Кожолянко

Про складнощі влаштування на роботу вимушених переселенців у програмі "Суть Речей" на Радіо 10 розповіла в.о. директора Чернівецького обласного центру зайнятості Любов Кожолянко 

Слухач. Чи звертаються до вас переселенці?

Любов Кожолянко: З початку тимчасової окупації Криму і з початку проведення АТО, до нашої служби, до того обліку, який проводив кабмін, це з 2014 року, до нас звернулися за працевлаштуванням 600 внутрішньо-переміщених осіб. З них статус безробітного здобули 500 осіб.  Нам вдалося працевлаштувати 176 таких осіб. За направленням нашої служби, професійне навчання проходили 61 безробітних з переселенців. Такі люди залучалися до тимчасових робіт. На сьогодні у нас залишилося на обліку 22 такі особи, 17 з них мають статус безробітних. Люди самі знаходили собі роботу, хтось виїхав з нашого регіону, хтось повернувся ближче додому. Ми повністю надаємо весь спектр наших послуг.

Людмила Григорчук: Я пам’ятаю, коли ці люди почали приїжджати, то вони скаржилися, що вони приїхали з регіону, де багато заводів, вони всі вчилися на металургів, а тут немає де працювати з такими професіями.

Любов Кожолянко: Знову повертаємося до слова дисбаланс. У них переважають гірничі професії.  У нас їх немає. Крім того, той рівень заробітної плати, який вони мали там, і той, який тут пропонувався, то вони не розуміли тої різниці. Вони залишилися без домівок, без нічого, і  починати з нуля своє життя, треба було заробляти, вони потребували більшого матеріального забезпечення, ніж ті, які живуть у власних домівках. Була така ситуація. Але по різному виходило. Хтось перенавчався, але в переважній більшості, ми помітили, що залишилися ті, хто мав здібності до приватного підприємництва, хто не боявся почати власну справу чи продовжити те, чим займався у себе на Батьківщині. Ті залишилися і прижилися і ще створювали робочі місця для своїх земляків і чернівчан.

Слухач. У нас нема металургійних заводів, але є Машзавод. Чи вони допомагають вам з роботою? І ще одне питання, чи є перепоною для влаштування на роботу людей зі сходу через незнання української мови?

Любов Кожолянко: Жодним чином, мені не відомо жодного випадку, коли якісь мовні проблеми були бар’єрами для влаштування на роботу. Всі ми знаємо, в якій толерантній місцевості ми проживаємо. Навіть більше вам скажу. До нас звернулася дівчина з Макіївки, їй треба було підтвердити підприємницьку діяльність. Це були перші тижні з початку цієї трагедії на Сході. Ми тоді ще не розуміли механізму, як діяти в таких ситуаціях. Коли вона до мене прийшла, я автоматично перейшла на російську мову. Ми з нею спілкувалися хвилин 40, і я помітила, що вона зі мною говорить українською. І я тоді перейшла на українську. Це не є проблемою. Може бути вимога додаткова, знання іноземної мови. Але якою мовою говорити, проблем немає. Щодо співпраці з Машзаводом. Абсолютно нормально налагоджена співпраця. Машзавод також переживав нелегкі часи, як і всі наші підприємства. Якщо у них є вільна вакансія, вони звертаються. Законодавством визначене чітке коло, що таке підходяща робота. Встановлені преференції для стимулювання влаштовувати таку категорію громадян. Це компенсація заробітної плати. Такої компенсації цілої зарплати видано лише дві. Ці двоє людей працевлаштованих працюють вже довго. Один – 7 місяців, другий – 5 місяців. Це стало і я впевнена, що це спрацювало.

Читати ще: Дисбаланс. Виші випускають незатребуваних випускників - Л.Кожолянко