Писанка єднає українців по всьому світу. Чернівецьке великоднє яйце тепер у Греції

Писанки писати вчаться у всьому світі. Волонтерка та освітянка Галина Абрам’юк в програмі "Суть Речей" розповіла про міжнародний проект «Барви писанки»

Галина Абрам’юк: Чернівецька писанка, буковинська писанка поїхала до Греції, бо ми взяли участь вперше в міжнародному проекті «Барви писанки». Соціум, він є тою площиною, майданчиком, де поширюються швидко новини. Цей наш місцевий арт-проект, благодійна акція «Писанкова Україна», започаткована волонтерами «Буковина – Українському війську». Він отримав розголос особливий і акцент. Тому що всі кошти, які виручені, направляються на допомогу війську. А українці світу, наша діаспора, зараз як ніколи консолідовані на допомогу Україні і війську.

Тому, через соціальні мережі, на мене вийшла Ганна Олійнич з Греції, з Афін, і запропонувала, щоб ми разом, спільно, провели акцію. Наші волонтери стали координаторами цього міжнародного проекту «Барви писанки» в Україні.  І як приємно, що я ствердилася в тому, що писанка єднає українців і через писанку ми є єдиною Україною. Що знаково для мене і важливо, що були писанки з Краматорська, з Донбасу, там, через писанку відроджують Україну і творять Україну. Значить Україна буде, і писанки наші зараз в Греції і ми через соцмережі відстежуємо як в тому чи іншому місці України і поза межами України українці єднаються довкола писанки. Як цей символ наш здатний відтворити те, що ми напевне втратили. І не дай Боже, щоб ми ще більше втратили. Ми втратили щось знакове для нас і аби не втратити Україну ми відроджуємо те, що є для нас нашим, українським, рідним, автентичним – це наша писанка.

Людмила Григорчук:  Діаспора доєднується до написання тих писанок? Пробують?

Галина Абрам’юк: Вони не просто пробують. Вони залучають до процесу писанкарства не тільки українців через недільні школи, а вони ще й маючи свої спільноти, долучають іноземців. І кореянці пишуть, і навіть мусульмани пишуть, і вона виходить у них гарною писанка є тим символом, який усуне міжетнічні і міжконфесійні якісь роздори. Бо, власне, їх би не було, якби не було вічного принципу того, хто має владу зараз: «Розділяй і владарюй». Ми навпаки єднаємося.