Чернівчани та буковинці вже звикли до суперечок місцевих політиків у сесійній залі. Очільників та депутатів місцевих рад звинувачують у тому, що досі не всі проблеми Чернівців та області вдалося вирішити. Сварять їх за невиконані обіцянки, погані дороги, неідеальну інфраструктуру, стан лікарень, навчальних закладів тощо.
Читайте також: Новий рік на роботі: історії тих, хто працює новорічної ночі
Журналісти інформаційного агентства «АСС» неодноразово розмовляли з представниками місцевої політичної еліти з тих чи інших питань, проблемних для нашого краю. Та, кажуть, що у новий рік потрібно заходити з позитивними думками. Тож цього разу ми поцікавилися, як перші особи Чернівців та області відзначають новорічні та різдвяні свята.
Як виявилося, попри високі посади на місцевому рівні, посадовці дотримуються звичних сімейних традицій. Вони також полюбляють свята, вірять у дива й загадують бажання.
Олексій Каспрук, Чернівецький міський голова
"Ідеально, коли робочий графік дозволяє вирватися ближче до природи, за місто, хоча б на кілька днів для того, щоби повалятися в снігу, покататися на лижах. Це - ідеальний відпочинок, здатний розслабити. Сподіваюся, цього року саме так і вдасться зробити.
А чернівчанам хочу побажати гарно відпочити, набратися енергії, проаналізувати все, що було, й підготуватися до майбутнього. І вірити в те, що спільними зусиллями ми можемо зробити наше місто кращим".
Василь Продан, секретар Чернівецької міської ради
"У мене немає якихось особливостей у святкуванні Різдва та Нового року. Єдина традиція – відзначати вдома, в колі сім’ї. Попри те, що ми обоє з дружиною є політичними діячами (Оксана Продан - депутат Верховної Ради двох попередніх скликань, - авт.), завжди знаходимо можливість зустрічати Новий рік разом.
Особливих традиційних страв у святковому меню ми теж не маємо. Особисто я їм усе, що зготує на свята моя дружина".
Сергій Осачук, голова Чернівецької ОДА
"Основна традиція – це бути зі своїми рідними. Завжди, щороку. І цього року - також.
Маю щастя, що моя мама та дружина є дуже вмілими господинями. Вони надзвичайно смачно готують усю буковинську кухню. Так, у нас на новорічному та різдвяному столах завжди традиційно буковинські страви.
Як почесний консул Австрії в Чернівцях, яким я був до призначення на посаду голови ОДА, з радістю дотримуюся давніх австрійських традицій відзначати різдвяні, новорічні й інші свята з усіма конфесіями. Цим, власне, нині славиться і наш край. Мої двері відкриті для всіх, і я так само ходжу в гості до всіх.
Мені здається, це найкраща традиція Буковини й Чернівців – святкувати разом з абсолютно різними людьми в такі радісні моменти".
Іван Мунтян, голова Чернівецької обласної ради
"У нас дуже велика родина. Я з багатодітної сім’ї й маю до сотні членів родини. Нас із братами та сестрами у батьків було тринадцятеро, а нині в моїх батьків вже 52 онуків. Тож, і традицій наша велика сім’я має багато. Здебільшого вони є християнськими.
Ми проводимо ці свята в колі сім’ї, з батьками, дітьми та онуками. У новорічну ніч ми перебуваємо в церкві. Після цього збираємося вдома і проводимо разом час, спілкуємося, аналізуємо прожитий рік і просимо в Господа подальшого благословення та добробуту для нашої сім’ї, родини та держави.
За нашим віросповіданням, страви не є основним. Головне, щоби була духовна їжа. Але звісно, страв на нашому святковому сімейному столі багато. І ми обов’язково дякуємо за все те, що Господь подає нам на стіл.
Передсвяткові ритуали – яку ялинку обирати для свята, прикрашати її, підбирати особливі іграшки, дивитися якийсь фільм чи вмикати особливу музику – особисто мене не цікавить таке. Повторюся: для нашої родини головне – це дотримання християнських традицій, молитва та подяка Богові за все".
Інга Маковецька, перша заступниця голови Чернівецької обласної ради
"Для нас Новий рік та Різдво – це сімейні свята. Ми відзначаємо їх виключно вдома, в колі сім’ї. Не ходимо в ресторани, не їдемо за кордон чи кудись у гори, навіть не йдемо в гості.
Попри зайнятість мою та мого чоловіка, завжди знаходимо час разом зустрічати Новий рік. Якісь справи ми намагаємося вирішувати до свят чи після них. Але Новорічна ніч – це святе. І жодного року не було такого, щоби ми святкували не вдома.
Мій чоловік вже восьмий рік є організатором Різдвяного містечка. У новорічну ніч там торгівля, заходи святкування і треба тримати все на контролі. Він перебуває там щороку 31 грудня до 22-23 години, але завжди повертається додому до опівночі.
Попри те, що ми вже дорослі, все одно продовжуємо вірити в дива, пишемо побажання на папірцях і доки б’ють куранти, швиденько спалюємо їх і випиваємо бокал шампанського, щоби написане збулося.
Ще одна традиція – в нас щороку дуже велика ялинка. Ми живемо у старому фонді, де висока стеля. Тому і ялинку обираємо високу, під 3 метри. І щоразу витрачаємо пів дня на те, аби довезти її додому, занести та встановити.
Кілька років поспіль чоловік каже, що цього разу ми востаннє беремо велику ялинку. І все одно, щороку я обираю ялинку, залишаю гроші продавцеві, а потім прошу чоловіка забрати її. І щоразу бачу, як він тягне з продавцем те величезне дерево і знову каже, що востаннє в нас така велика ялинка.
Прикрашаємо ми її всією сім’єю. Син дуже любить витягати ялинкові прикраси, протирати їх та розпитувати про кожну – звідки вона з’явилася та що символізує. До прикладу, коли була вагітна, то купила іграшку у вигляді маленького дитячого візочка. Вона досі не розбилася. Тож він кожного року вішає цю іграшку, придбану на його честь, на ялинку. Також син щороку просить мене розповідати про історію наших ялинкових прикрас, багато з яких ми ретельно зберігаємо роками.
Також, крім ялинки, ми прикрашаємо все у будинку – камін, стіни, меблі. Це свято мені дуже приємно влаштовувати. Я отримую насолоду від усіх цих передсвяткових приготувань.
Ми завжди наряджаємо ялинку 30 грудня, не раніше. Бо ж нецікаво, коли прикрашена ялинка тиждень простояла в хаті й всі до неї вже звикли. Втрачається відчуття передноворічної магії.
Ми навіть за тиждень до Нового року не їмо мандарин, щоби в кімнаті не було запаху, який саме й асоціюється з цим святом. Так само і ялинку ми завжди ставимо живу – саме заради того запаху, який вона дарує.
Також для мене не може бути Нового року без салату Олів’є, оселедця під шубою та холодцю.
Крім того, хоч я і не вірю астрологам, все одно намагаюся дотримуватися якихось особливостей у їжі, згідно з тією твариною, рік якої настає. До прикладу, торік у нас на столі не було свинини, адже рік свині. Цьогоріч рік щура, який любить їсти багато різної їжі, але потрохи. Так само я й готуватиму – побільше страв, але невеликими порціями.
Те саме з одягом. Новий рік треба зустрічати у блискучому, бо рік - металевого щура. То, відповідно, має бути сукня з люрексом чи якісь прикраси".
Автор: Олександр ЮХИМЕЦЬ, ІА АСС
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
