- За першою освітою Ви вчителька. Чи є перспективи працевлаштування саме для цієї професії у Чернівцях?
- Молодим фахівцям доволі легко влаштуватися. Школа – це таке місце, куди можна в будь-який момент прийти на роботу. Завжди буде брак кадрів, брак молодої крові. От я зараз шукаю інші напрямки роботи, намагаюся десь себе зреалізувати. Але я маю школу, як запасний варіант.
- З ким було складніше знайти спільну мову? Зі старшокласниками, від яких Ви ненабагато старша чи з колегами, від яких ти молодша на 20, 40 років?
- Учнів легше зацікавити. Якщо це молода людина – вона всебічно розвинута у багатьох напрямках. І спільну мову знайти можна. Старші колеги заганяють у рамки. Коли я працювала вчителькою у школі, консервативні оті колеги якось придушували вогонь. Я подавала дітей на олімпіади, на конкурси, і тут дирекція школи сказала: «Ти ще молода. Відсунься вбік, попрацюєш 3-5 років, і може якийсь розвиток будеш мати».
- Паралельно Ви закінчуєте здобувати другу освіту. Що очікують від кар’єри слідчої-криміналістки? Чи є «шаблон» для жінки?
- Взагалі галузь юриспруденції вважається чоловічою. Чоловіки не хочуть брати собі в напарниці дівчину, жінку, бо вони вже більше переймаються за свою напарницю, слідкують за її безпекою. Тебе викликають на справи, але готують нішу «Робота зі свідченнями, відбитками, звітами». Мені це, можливо, не дуже подобається. Коли ти молода, в тебе багато енергії та ентузіазму, хочеться, звичайно, більшого. Це дитяча мрія – з шести років. Просто так склалося, що коли йшла вступна кампанія в університеті, мені не підписали медогляд. Але я розумію, була б у мене родина, краще знати, що я здорова, ціла прийду до дітей.
- Молодій людині складно було потрапити в СБУ?
- Влаштуватися не складно, та є певні нюанси. Спочатку вивчають твоїх родичів, друзів, соцмережі. Десь місяць. Далі перевірка фізпідготовки і співбесіда. Робота з психологом – чи можеш ти бачити трупи, смерті. Обов’язково треба пройти детектор брехні. Багато жінок детектор брехні не проходить. Окрім запитань, умовно «чий Крим?», є запитання про чоловіків, що заходять в особисте. Жінка нервує, емоції зашкалюють…
- Як це, заснувати молодіжну організацію? До чого Ви не були готові?
- Мистецька організація була тихою гаванню від цього ритму (роботи в СБУ – прим.авт.). Вона дала альтернативу розвитку. Та я була не готова до того, що в певний момент люди можуть піти. Але це природнє явище, просто мені потрібно було це врахувати. А були якісь рожеві окуляри, що люди, які розпочинають зі мною працювати, будуть зі мною, скажімо, 5 років. Також я не врахувала ризик з фінансуванням, і скільки часу йде на його пошуки. Найбільший страх був не впоратись, або не втримати людей. Тому що люди молоді, креативні, такі ентузіасти. Втримати набагато важче, ніж почати. Ніж заснувати.
- Утримувала лише спільною ідеєю чи й грошима?
- Я заснувати організацію хотіла під час другого семестру другого курсу, а думала про це ще від першого курсу – почала придивлятися до людей. Коли зібрала команду, не казала про розмір зарплатні. Але на ґуґл-диску про винагороди і штрафи написала. Бо без штрафів нікуди. Це завжди тримає людей в якомусь мінімальному страху. Я почала збирати кошти: заощаджувати зі стипендії, з усіх підробітків. А потім поїхала в Чехію на три місяці. А в липні 2021 року в нас був перший випуск. Відповідно, за це я вже виплачувала зарплату.
- Як вчитель, Ви б могли допомагати у Чернівцях осиротівшим діткам. Як слідча, розбиратися з диверсантами. Чому вступили до ЗСУ?
- Я зараз не маю дипломну, відповідно не можу стати на повну ставку в СБУ. Більше пів року я працювала позаштатно. Та коли почалася війна, співробітників з окупованих територій перевезли до нас, це досвідчені колеги… і я пішла в ЗСУ. Я бачу своє призначення воювати. Так і спокійніше, стояти зі зброєю в руках. Навіть оте недосипання, воно якось зміцнює твій дух. В тилу мені здається, що я чогось не контролюю. Навіть, якщо щось станеться на передовій, мені важливо те бачити. Так, буде важко пережити, але бути там для мене краще. Тут (в Чернівцях), у відносній безпеці люди не до кінця розуміють, що коїться. Коли кажуть: «Я тебе розумію. Так, так». Ну, можливо, на 20-30 % можуть зрозуміти. Там світогляд змінюється і процеси всі загострюються. Думки також загострюються. Чесно кажучи, запитую себе: «Що я буду робити після перемоги?» … Я повернулася на деякий час у Чернівці, і мені постійно чогось не вистачає. Немає кінцевої точки, куди б я хотіла прийти.
- Що заважає реалізації молодих людей у Чернівцях?
- Чернівці маленьке містечко. Воно часом занадто мале для амбіцій, для розвитку. Можливості молодим людям для молодих людей у Чернівцях потрібно виборювати. Але щоб було кому допомагати (мова йде про старших наставників), я щось не бачу. В Чернівцях можна багато чого зробити, об’єднавши сили. З такими як Целанівський центр, Резиденція молоді, Буковинський культурний фонд, який нещодавно розпочав свою роботу. І лише так можна багато чого зробити. Об’єднуватись. В нас доводиться робити все самотужки. Можуть ще й закидати камінням, не тільки не підтримати.
Інтерв’ю підготувала Маргарита Юхименко
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
