Журналісти МА АСС поспілкувались з гідрологом за фахом, а тепер в.о. начальника Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Миколою Настюком на тему маловоддя, екстремальних гідрологічних явищ, загрози міжнародної екологічної катастрофи.
Восени 2025 року невеликі дощові паводки не мали значного впливу на збільшення водності річок, у зиму річки увійшли з низьким рівнем водності, середні місячні витрати води в листопаді становили всього 50-58% норми.
Характерною особливістю зими 2026 року в суббасейнах річок Пруту і Сірету та басейні Дністра, на відміну від попередніх років, було довготривале утримання морозної погоди (січень-лютий), на річках утворювалися льодові явища у вигляді заберегів, шугоходу, неповного льодоставу, зажорів та заторів льоду.
У січні-лютому 2026 року продовжувалося активне спрацювання Дністровського водосховища. Згодом скресання відбулось досить швидко і на фоні низької водності, відсутності значних запасів води у сніговому покриві та значних опадів весняне водопілля було незначним по висоті.
Отримуйте новини в Telegram
Для річок характерні наступні фази водного режиму: літньо-осіння та зимова межень, весняне водопілля, та дощові паводки у теплу пору року. Також якщо провести багаторічний аналіз водності річок, то можна простежити чіткі циклічні зміни, а саме періоди підвищеної водності та періоди низької водності. У 2008-2010 роках була висока водність, 2013-2017 рр - низька. 2020 рр - трохи піднялась, а зараз знову низька.
Дощові паводки є характерними для нас і можуть сформуватися будь-коли, адже для гірських річок така спонтанність характерна.
На даний час по Пруту та Сірету ми наближаємось до мінімальних показників. Те саме і на Дністрі. На цей літній період рівень води на Дністровському водосховищі мав б бути значно вищим. Береги оголились, відбувається їх заростання. Це небезпечне явище. Виникли серйозні проблеми з водозабором у Хотині. Є проблема і у замуленні також. Дністер переносить річкові наноси, які відкладаються.
Для гідрологів літній період - це час пильного спостереження за пульсом пічок. Літня фаза водного режиму для більшості річок характеризується проходженням межені - періоду найменшої водності, своєрідного стану спокою.
Проте дедалі частіше нормальна межень переростає в екстремальне гідрологічне явище - маловоддя. Це тягне за собою комплекс супутніх фізико-хімічних, біологічних та руслових процесів, які загрожують екосистемі, населенню, економіці.
Межень - це цілком природна фаза водного режиму річки, своєрідна запланована «дієта», коил низький рівень і невеликі витрати води.
Головною особливістю межені є перехід річки на своєрідну «резервну систему» - переважно або виключно підземне живлення. У цей період русло збирає грунтові води, які поступово віддають накопичену раніше вологу.
Якщо межень - це щорічна норма і стан спокою, то маловоддя (гідрологічна посуха) - це екстремальна аномалія та тривожний сигнал. Коли водність річки падає до 20% і нижче від середньомісячної норми.
Маловоддю передують малосніжні зими або раннє сходження снігу – підземний резервуар просто не отримує достатнього поповнення навесні, антициклони (атмосферна посуха), збільшення температури і випаровуваність з поверхні водозбору.
В умовах жорсткого маловоддя поверхневий стік може повністю припинятися впродовж місяця і більше. Русло розпадається на ланцюжок ізольованих плес, а вода в них стрімко нагрівається та випаровується. Різко зростає концентрація забруднюючих речовин. Річка втрачає здатність до самоочищення. Розчинність кисню падає - це призводить до літніх заморів риби. Вода набуває вигляду токсичного «зеленого супу».
На тлі загальної посухи можуть виникати раптові й руйнівні паводки. Дощова вода від літніх злив миттєво стікає в русло. Це викликає різкий підйом рівня на кілька метрів за лічені години, що особливо характерно для гірських районів.
3 одного боку, водосховища дозволяють акумулювати весняну воду і підтримувати рівень влітку. З іншого - каскади ГЕС перетворюють річки на систему проточних озер з майже нульовою швидкістю течії, посилюючи евтрофікацію (цвітіння).
Забір води на зрошення: саме влітку сільське господарство потребує максимальної кількості води. Неконтрольований водозабір здатен перетворити звичайну межень на штучне маловоддя.
Трансформація водозбору: суцільна розораність (знищення заплавних лук) та вирубка лісів порушують процес проникнення вод у підземні горизонти, порушується процес поверхневого стоку та його регулювання грунтово-рослинним покривом. Вода стікає транзитом, не формує підземних запасів для літнього живлення.
Питанням маловоддя на Дністрі серйозно займаються фахівці з України та Молдови. Про це пише Мінекономіки.
Дністер є однією з найбільших транскордонних річок Європи та важливим джерелом питного водопостачання для мільйонів людей в Україні й Республіці Молдова. За прогнозами, через тривалий дефіцит опадів та низький приплив води до Дністровського водосховища ситуація може ускладнюватися і в липні, і в серпні поточного року. Ускладнює ситуацію і обов’язок та міжнародні правила - відповідно до Правил експлуатації водосховищ Дністровського комплексного гідровузла Україна має скидати об’єми по 100 м³/с до Молдови. І так до кінця липня. Навіть якщо в української сторони наповненість водою удвоє менша – а це напряму виснажує нашу гідросистему. У серпні ці норми можуть переглянути.
«Для України та Молдови Дністер — це питання водної безпеки. Ми інформуємо наших молдовських партнерів про прогнозовані ризики, щоб спільно ухвалювати рішення», — зазначила заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ірина Овчаренко.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
