Три рідні брати з Старих Бросківців вчаться в Харківській академії Нацгвардії. Четвертий - наймолодший брат також готується до вступу

Стати офіцерами Національної гвардії вирішили троє рідних братів із Буковини. Усі  навчаються у Харківській академії Нацгвардії.  Услід за старшими вже має намір податись

і четвертий - найменший брат Ігор, який нині закінчує середню школу. Наша знімальна група побувала у гостях у мами нацгвардійців.

Валерія Кашмар зі Старих Бросківців, Сторожинецького району із гордістю показує світлини своїх синів. Усі троє – старший Сергій, а услід за ним – і два молодші брати – Олексій та Іван – нині студенти факультету Харківської академії Національної гвардії.

Валерія Кашмар, матір студентів-нацгвардійців: Я пам’ятаю, маленький Іванко, татову форму військову одів, і вони цілими днями воювали, таке щось було у них.

Через події в країні пані Валерія відпускала синів з неспокійним серцем.

Валерія Кашмар, матір студентів-нацгвардійців: Почався якраз, це були події на Майдані, така була ситуація неспокійна, то ви можете уявити , яка була моя реакція – зупиняла, як і кожна мама на моєму місці. А він каже: як ти це, мамо, уявляєш – пішов старший брат, а мене ти хочеш зупинити? Де буде він, там буду я.

Жінка щодня стежить за новинами та хвилюється за синів – нац-гвардійців.

Валерія Кашмар, матір студентів-нацгвардійців: Увесь час наказувала старшому, я не знаю, де він був, чи кудись їх залучали, бо він мені ніколи не говорив, але весь час казала, що перед тобою мирні люди, постав щит на землю, не дай Бог, щоб ти стріляв по мирних людях. Потім ті події на Донбасі, він весь час мені говорив мамо, я у своїй державі, якщо я тримаю зброю в руках, я її тримаю законно, я самовільно її не взяв, ти не бійся.

До старших братів вже збирається й четвертий син Валерії. Імовірні труднощі не лякають 17-річного випускника та відмінника – Ігоря.

Ігор, брат студентів-нацгвардійців: Спочатку треба здати ЗНО, пробувати поступати до них. А на факультет не знаю який. Не дуже кличуть, бо кажуть, що там важко, але кажуть, якщо хочеш, то йди.

А найменша сестричка Богданка твердо вирішила не покидати рідного дому, залишитись на допомогу матері.

Богдана, сестра студентів-нацгвардійців: Я би не лишила, я би ліпше стала вчителькою ту, близько, коло мами.

І хоч у цій хаті за тисячу кілометрів від своїх синів та братів-нацгвардійців вже трохи звикли до тривалої розлуки, найвеселіше тут  - на Різдво, коли уся родина чи не єдиний раз в рік збирається разом.