Чернівецькі нацгвардійці повернулися додому з зони антитерористичної операції у коротку відпустку. Найголовніше завдання, зізнаються хлопці, вони виконали, всі залишилися живими.
Галина та Василь з нетерпінням чекають свого єдиного сина. Він в збройних силах уже більше 2-х років. Спочатку на строковій службі, потім за контрактом в Національній гвардії. Весь час – на сході України.
Галина Кльоб, мама нацгвардійця: «Так вирішив, це його вибір, і ми як батьки його піддержали, молилися, чекали дзвіночка, переживали, він у нас один»
Олена ж не бачила свого сина 2 місяці, але, каже, ніби рік.
Олена Губка, мама нацгвардійця: «Дні так ішли довго, що ви собі не представляєте»
Нарешті – вантажівка з 18-ма героями, бійцями другої стрілецької роти - заїжджає у військову частину. Хлопці – емоційно стримані, але в очах - сльози.
Петро Дідух, боєць другої стрілецької роти Нацгвардії: «Мені дуже тяжко, я щасливий, що я вже дома»
Кажуть, виконували завдання сумлінно, були і під Горлівкою, і під Артемівськом, будували блокпости, жили в полі, але найважливіше – кажуть, що всі повернулися додому живими.
Олександр Вітковський, боєць другої стрілецької роти Нацгвардії: Найважче було повернути усіх у їхні родин, в усіх є діти. А так – в принципі, немає там нічого такого ,ми вже звикли і готові виїхати в любу точку.
Але поки що всі вони щиро тішаться, що побачили своїх рідних. Матері не стримують сліз.
Марія Дідух, мама нацгвардійця: «Ми дуже раді, що вони вернулися додому, що наші діти знову мають тата»
Нарешті свого синочка обійняла і пані Галина. Андрій соромиться від привітань, каже, вони з друзями не особливі, просто добре розуміють, що без їхньої сили, духу та витримки – Україна не буде єдиною.
«Всі разом, сильніших за нас нема, Україна Єдина, чекайте нас назад, сепаратюги…»
А поки що хлопці мріють про відпочинок, спілкування з рідними та про маминий борщ.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
