У церкві села Виженка молився син Богдана Хмельницького

У центрі Виженки на невеличкому пагорбі стоїть Свято-Іванівська церква, якій понад 200 років. Подейкують, освячена тут вода має цілющу силу, тому з’їжджаються сюди на храмое свято люди з усієї України. А за переказами старожилів села, саме у цій церкві на богослужіннях бував син Богдана Хмельницького – Тиміш.

– Коли татари з Вижниці наступали до Виженки, мешканці мужньо боронили своє село. На високому пагорбі стояв ватажок і керував татарами. Здавалося, що проти такої сили ніхто не встоїть. Раптом татарський головнокомандувач упав мертвий. Одразу після цього наїзники повернули коней назад і втекли, – розповідає легенду Михайло Іванюк, почесний голова Вижницького районного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта». – Перелякані люди піднялися на пагорб і побачили там татарського ватажка з ножем у грудях. Поряд із ним лежав мертвий Іван, який жив у Виженківській долині. У татар був закон: якщо у бою гине командир, усі його підлеглі повинні загинути за ним або втекти. Іван був дуже розумний і кмітливий. Він здер з убитого татарина одяг, обійшов лінію бою ззаду і зарізав ножем ординського ватажка. Так врятував Виженку від загибелі. Ті, хто знали Івана, поставили на місці його подвигу хрест, пізніше – капличку, а у 1792 році збудували на цьому місці церкву й охрестили її Іванівською. Документи, які достовірніше засвідчували би історію церкви, швидше за все, були вивезені до бухарестського архіву.

У радянські часи церква була розграбована і стояла без нагляду. У 80-х роках у її стінах відкрили музей. Відновили Іванівську церкву вже після здобуття Україною незалежності.

– Із уст в уста передають люди легенду про те, що в нашу церкву приїжджав на богослужіння син Богдана Хмельницького Тиміш, – розповідає Ілля Чорней, хата якого розташована у підніжжі пагорба, на якому височіє святиня. – Коли до нас приїжджають туристи, завжди переповідаємо їм цю історію. Хоча із впевненістю не можу сказати, що саме так усе було. Та легенда є легенда, вона не потребує наукового підтвердження. Точно відомо, що Тиміш Хмельницький на чолі невеликого загону брав участь в обороні Сучави 1653 року, під час якої 12 грудня був смертельно поранений. Але коли йшов на Сучаву, заходив до нашої церкви помолитися.