У Чернівцях – один на всю область дитсадок для «сонячних» дітей

У спеціальному дошкільному навчальному закладі №31 виховується 34 розумово відсталих дитини, серед них – і діти-дауни. Дитсадок огороджений високим білим муром, який захищає тутешніх дітей від зайвих і не завжди доброзичливих поглядів роззяв.

Різнокольорові гойдалки, каруселі, затишні альтанки – на перший погляд цей дитсадок анітрохи не відрізняється від інших. У затишних невеличких групах дітлахи складають пазли, будують з конструктора літаки та будинки, малюють та ліплять. П`ятирічна Машенька відволікається від забави і щиро посміхається.

- Це наша сонячна дівчинка – вона завжди привітна, усміхнена і дуже ніжна, - розповідає Тетяна Новожилова, завідувачка дитсадка. – У дівчинки синдром Дауна, проте вона досить розвинена, всім цікавиться і гарно співає. До речі, вона – єдина дівчинка у своїй групі. Решта – хлопчики.

У цьому садочку виховуються малята з серйозними неврологічними діагнозами: олігофренія, аутизм, дитячий церебральний параліч, синдром Дауна тощо. Проте щороку двоє чи троє вихованців ідуть у звичайну школу і там гарно навчаються.

- У групах не більше 10-12 дітей. Вихователі працюють з кожним індивідуально. Щиро радіємо, коли Петрик чи Іванко, які узагалі не розмовляли, нарешті пообідавши сказали «дякую». Коли Наталочці вдалося правильно скласти пазл, а Іринці – заспівати з усіма пісеньку, - каже Тетяна Новожилова. – Окрім вихователів, з нашими дітьми працюють вчителі-дифектологи та психологи. Двічі на рік фізінструктор з дитячої поліклініки проводить курс лікувальної фізкультури та масажу.

У садочку діє одна цілодобова група. Як правило, у ній сім-вісім малят. Деякі з них – із багатодітних сімей, тож залишаються у садочку від понеділка до п`ятниці. В інших – батьки працюють допізна і забирають дитину додому лише один раз посеред тижня і на вихідні.

- Садочок комунальний, тому ніяких додаткових коштів батьки не вносять. Зважаючи на те, що наша установа санаторного типу, вихованці отримують не триразове харчування, як у звичайних дитсадках, а чотириразове, - зазначає завідувачка. – Дітей, які залишаються у цілодобовій групі, годуємо п`ять разів.

Вихователі спеціального дошкільного закладу констатують: якщо раніше з такими патологіями були здебільшого доволі пізні у сім’ях дітки, то останнім часом доводиться приймати дітей молодих, вродливих, здорових батьків.

- Нам доводиться працювати не лише з дітьми, а й з їхніми батьками. Деякі сім`ї стидаються діагнозу свого маляти, замикаються, не знають, що робити і як виховувати, - пояснює Тетяна Валентинівна. – Ми ж вчимо їх, що їхні діти – добрі та щирі, але трошечки відрізняються від інших. І саме такими їх треба приймати і любити.