У районах та громадах Буковини розповідатимуть про переваги євроатлантичної інтеграції (ВІДЕО)

Україна-НАТО : формула безпеки. Пізнавальний семінар провели в ЧНУ 

Експерти та організатори заходу зібрались сьогодні у Червоній залі Чернівецького національного університету. Присутні зазначають: за статистикою, понад 90 відсотків мешканців Чернівецької області підтримують євроатлантичну інтеграцію України.

Нерідко все ж можна почути безліч запитань від українців загалом та буковинців зокрема, які сформовані різного роду міфами про НАТО, зазначили фахівці.

Ірина Фріз, голова постійної делегації України в ПА НАТО: "Ми отримали запрошення від Чернівецької ОДА приїхати з нашим семінаром, із яким ми в минулому році відвідали 5 міст. Це було дуже почесно, адже якщо повернутись до статистичних даних, Чернівецька область дає 98 відсотків за підтримку євроатлантичної інтеграції. Питання іноді навіть банальні: чому нам потрібна євроатлантична інтеграція? Чи вартуватиме це для бюджету великих коштів? Ці питання виникають в людей через брак інформації, через потужний вплив міфів, які були розповсюджені про НАТО. Тому, думаю, ця інформаційна діяльність у рамках цього проекту є наступним кроком, щоб підняти рівень дискусії."

Михайло Павлюк, перший заступник голови Чернівецької ОДА: "Обласна виконавча влада готова до реалізації політики євроатлантичної інтеграції України на регіональному рівні. В нас для цього створені усі умови. Створено новий підрозділ – управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції, у складі якого буде сектор НАТО. Ми найближчим часом відновимо інформаційну роботу в районах і об’єднаних громадах."

Степан Мельничук, ректор ЧНУ: "Фахівці з міжнародних відносин, з політології, історії, вони професійно займаються цими питаннями, вже обіймають певні посади та визначають політику області та університеті. Думаю, що університет і далі працюватиме у цьому напрямку. В нас вже є досвід співпраці зі структурами НАТО в Україні."

Довідково: Організація Північноатлантичного договору (HATO - North Atlantic Treaty Association), яку також називають Північноатлантичним альянсом, була заснована 4 квітня 1949 року. її засновниками стали дванадцять країн:

- дві північноамериканські країни - США, Канада;

- три країни Західної Європи - Франція, Італія, Великобританія;

- три країни Бенілюксу - Бельгія, Нідерланди, Люксембург;

- три країни Північної Європи - Норвегія, Ісландія, Данія;

- одна країна Південної Європи - Португалія.

Договір підписали у Вашингтоні, через це його часто називають Вашингтонським договором. Він передбачав взаємний захист і колективну безпеку. Колективна оборона залишається головним завданням Альянсу Договір безстроковий. Це був перший союз післявоєнного часу. Приводом для його створення стала холодна війна, розмах якої весь час збільшувався. Оскільки західноєвропейські країни почували себе надто слабкими для індивідуального захисту, вони в 1947 році почали створювати структуру для співробітництва в захисті. В березні 1948 року п'ять країн - Бельгія, Франція, Люксембург, Нідерланди і Великобританія підписали Брюссельський договір. Він і став основою для НА ТО роком пізніше.

Договір поважає індивідуальні права всіх держав-членів Альянсу, а також їхні міжнародні зобов'язання згідно зі статутом ООН. Він зобов'язує кожну державу-члена взяти на себе частину ризику і відповідальності, пов'язаних із спільною безпекою, водночас надаючи кожному з членів Альянсу можливість користуватись перевагами спільної безпеки. Договір також вимагає від кожної держави-члена утримуватись від приєднання до будь-яких міжнародних зобов'язань, які йому суперечать.

НАТО є втіленням життєво важливих партнерських відносин між Європою і Північною Америкою. Це - міст через Атлантику. Північноатлантичний договір містив чотирнадцять загальних статей.

Найвідомішою є п'ята стаття. В ній говориться про спільну оборону із можливим використанням ядерної зброї. Вона відома під назвою "ядерна парасолька США". Така норма повністю відповідає Статутові Організації Об'єднаних Націй (ООН), котрий визнає "невід'ємне право на індивідуальну або колективну оборону, якщо відбудеться військовий напад на Члена Організації.

Ключовими є також статті 1 та 2. Стаття 1 констатує, що держави - члени НАТО - зобов'язуються "вирішувати всі міжнародні спори, учасником яких вони можуть стати, мирними засобами і таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку та справедливість, а також утримуватись від погроз силою чи застосуванням сили у будь-який спосіб, несумісний з цілями Організації Об'єднаних Націй".

Стаття 2 фіксує намір держав - членів НАТО - сприяти "подальшому розвитку мирних і дружніх міжнародних відносин, зміцнюючи свої незалежні інституції, домагаючись кращого .розуміння принципів, на яких ці інституції засновані, та створюючи умови для забезпечення стабільності і добробуту."