Це одна з семи поромних переправ на Дністрі, яка з’єднує Буковину та Тернопільщину. Якщо, до прикладу, у Дорошівцях та Перебиківцях пором на свій борт може взяти людей та автомобілі, то у Кострижівці – «лодка» (ще так місцеві називають пором) лише пасажирська, пише Медіа агентство АСС.
Дивіться нас на YouTube
Річковий пором у Кострижівці з’явився у 70-х роках минулого століття. Через деякий час він припинив курсувати Дністром, а відновив плавання вже у 1993 році. Пів десятиліття тут з одного берега на інший перевозить людей поромник Сергій Бураковський. Загалом на переправі працюють двоє, разом з Сергієм – ще й власник порому.
«Свого часу люди зібрались і зробили цей пором. З 1993 року на цій «лодці» нічого не мінялося», - каже поромник.
Щоб потрапити у Заліщики на роботу або ж базар, місцеві жителі мають декілька варіантів: автомобілем – з Кострижівки до міста треба зробити 9-кілометровий гак, та й не у всіх у селищі є транспорт. Наступний – потягом Коломия-Заліщики, який прибуває на кінцеву станцію об 11:39, і вже за годину вирушає назад. Відтак, розповідає Сергій, люди просто не встигають вирішити усі свої справи. І третій варіант – це кількакілометрова прогулянка берегом Дністра до автомобільного моста. Але така виснажлива мандрівка не для усіх жителів Кострижівки. Відтак, більшість людей обирають саме «лодку», заплативши 10 грн в один бік.
«Працюю у середу та суботу, коли у Заліщиках базар. А так і кожен день, бо люди до Заліщиків на роботу йдуть. Є таких зо 5-6 людей. Буває десь о 8 годині вже йдуть до порома. Потім десь о 16-17 годині вертаються. Дзвонять, я їх забираю.
Буває й таке, що їдуть у Заліщики просто в магазин або ж, навіть, гроші зняти, бо у нас тут немає банку…
Поїзд нам не конкурент. Він їде пізно, пів на 12-ту, а базар у Заліщиках зранку і до 13-тої години. От дивіться, він зараз їде і о пів на першу вертається. А що за годину на базарі встигнеш зробити, де походиш?» - аналізує поромник.
Повільно течія Дністра доносить нас до берега. Переправа тривала приблизно 5-7 хвилин. Чому так довго пливли, згодом пояснить Сергій. З заліщицького ринку до Кострижівки повертається Ганна Вічиста.
«Користуюся поромом дуже часто. Їжджу переважно на базар. До Заліщиків ще можна дістатися поїздом. Але буває він запізнюється, і не встигаєш побігати ринком. А так, якщо я зранку йду на пором, то все встигаю: і в місто піти, і на базар.
У Кострижівці теж є свій базар, але він не такий великий як у Заліщиках. Окрім цього, у Заліщиках – поруч і магазин будівельних матеріалів, та інші магазини.
Якщо ж не поїздом і не поромом, то треба йти в кругову, так би мовити, «попід беріг». А це дуже довго. Особливо для мене – пенсіонерки.
Більшість людей зараз мають машини, то їм легше дістатися Заліщиків, а ті хто не мають, стараються ось так.
Потім – пором корисний чимось. Якщо більшість часу сидиш вдома, то краще вже піти на «лодку» – прогулятися і подихати свіжим повітрям», - розповідає пані Ганна.
Пришвартувавшись у Заліщиках, пором сів на мілину. Сергій покидає «борт» і по коліна залазить у воду, далі руками виштовхує «лодку». Ми повертаємося у Кострижівку.
«Робота дуже подобається: чисте повітря, буває деколи запливаю порибалити, хоча тут і не дуже клює, бо від порому риба тікає…, - продовжує розповідь поромник Сергій. - Течії немає, треба тручати.
Поромом не важко навчитися керувати: десь підкрутив, підштовхнув і поплив собі на той бік. Все залежить від того, в який бік плисти. Якщо з Заліщиків у Кострижівку підкручуємо тут, і навпаки. Тобто виставляємо відповідний до течії кут, і далі саме від неї й пливе пором.
Зараз мала вода, і пором не дуже пливе. От коли більша вода, відповідно, і течія сильніша, відтак і пором скоріше пливе. Вже місяць, як Дністер спав, бо не було дощів. От влітку були дощі, вода піднялася, течія була сильною, тоді пором «летів» - 2 хвилини й на тому березі. А зараз трохи пливе, трохи штовхаю, тай таке…»
Річковий пором регулярно проходить відповідні перевірки. На борт кострижівська «лодка» може взяти від 20 до 30 пасажирів. Плаватиме пором до початку льодоходу на Дністрі, або ж річка взагалі замерзне.
«А потім паром стоїть. Вже три роки Дністер не замерзає, лід лише пливе. Раніше, коли річка замерзала, люди йшли до Заліщиків, навіть, по кризі», - додає Сергій.
Ця «лодка» не має назви, її не планують модернізувати, а одного разу її викрали і залишили на іншому березі.
«Зірвали колодку і попливли на той беріг. Я на велосипеді мусив їхати у Заліщики й забирати пором, - розповідає перевізник. - За час моєї роботи ще жодної якоїсь надзвичайної події, слава Богу, не було. Щось може статися, коли сильна вода на Дністрі. Але як велика вода, я взагалі не пливу. Таке буває рідко, але буває».
Оскільки базар у Заліщиках вже закрився, Сергій запевнив, що почекає ще хоча б когось. Сьогодні він перетнув Дністер небагато раз. Хоча від цього і залежить його заробіток. Але чоловік впевнений, що попри це його робота потрібна не тільки йому, а й людям.
Дізнавайтесь інші новини Буковини.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
