На фото: полковник поліції Дем'ян Голянський
Журналісти ІА АСС поспілкувались із Дем’яном Голянським, заступником начальника слідчого управління ГУНП в Чернівецької області. Дем’ян Валентинович у слідстві понад 25 років. Займався справами із розкриття злочинів у сфері дорожньо-транспортних пригод, розслідував економічні злочини, а з 2001 року очолює спеціалізований відділ розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я особи СУ ГУНП в Чернівецькій області.
Робота слідчого починається тоді, коли злочин вже вчинено. Найперше і найважливіше – це вилучення всієї слідової інформації, тобто, детальне та прискіпливе обстеження місця злочину, необхідно знайти все, що тільки можна, зачепитись за найменшу деталь, звернути увагу та зафіксувати кожен уламок, шматочок, краплю та крупинку. Адже, надалі більше змоги повернутись сюди і в цей же час, у нас не буде.
Усі джерела інформації важливі. Допитуємо потерпілих, свідків, очевидців та осіб, яким відома будь-яка інформація щодо вчиненого злочину. Визначаємо приблизно для себе – що могло трапитись, і уже кваліфікуємо попередньо правопорушення. Висуваємо первинні робочі версії.
Коли шукаєш, то маєш розуміти, що саме шукаєш і де це варто робити. У разі вчинення умисного вбивства, в приміщенні квартири на побутовому ґрунті, іноді не варто вилучати відбитки пальців рук, оскільки їх там безліч і всі вони належать членам родини, а тому у даному випадку, варто звернути увагу на сліди біологічного походження, краплі крові та спосіб їх слідоутворення на поверхні, за допомогою яких можна відтворити механізм нанесення травми.
Не виключено, що може мати місце й імітація злочину, для того, щоб завести слідство в оману. Щоб краще з’ясувати всі обставини вчинення кримінального правопорушення – вилучаємо наявні відеозаписи з камер візуального спостереження, залучаємо службового собаку.
Після збору первинної інформації – відомості про кримінальне правопорушення вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Поки не внесені відомості – проводити слідчі дії, окрім огляду місця події, заборонено, так як в подальшому, вони будуть визнані незаконними.
Найтяжче у роботі слідчого це знайти всі ниточки у злочинах, які вчинили неосудні та психічно хворі люди. Ми, як слідчі, плануємо роботу і будуємо стратегію відповідно до здорової логіки. А вона не має жодного стосунку з неосудними особами. Тут варто звертатись до спеціалістів з психіатричної справи, задля опису та отримання психологічного портрету злочинця. Зараз таке можливо. Без цієї інформації, такий злочин може залишитись не розкритим, адже, чим керувалась людина і як міркувала – неясно.
Восени 2019 року у Кіцмані у криниці виявили тіла двох осіб: жінки та її малолітньої доньки. Після проведення первинних слідчих (розшукових) дій, підозра впала на 20-річного сина вбитої жінки. Так, у нього не все гаразд з психікою. Його тоді оголосили у розшук. Знайшли аж у Києві. Ми знали, що він скрізь носить за собою рудого кота. От і на вокзалі йшли поліцейські, які звернули увагу на кота, котрий сидів біля сплячого хлопця. Не було б кота поруч – правоохоронці пройшли б повз, не здогадуючись, що це злочинець. А так виявили і затримали.
Робота слідчого – це не відкрити Кримінальний кодекс і працювати як робот. Без творчості та аналітики нічого не вийде. Навіть під час допиту структура планування запитань і їхньої черговості має неабияке значення. Деякі питання буває слід задати двічі-тричі, або декілька разів впродовж бесіди, тільки з різним формулюванням, можна спочатку вислухати особу, а потім пред’явити свої докази і уточнити – чому вони не збігаються з наданими особою показаннями.
Пропонуємо пройти тест на поліграфі. Невинна особа легко погодиться. Якщо ж відмовляється, то можливо є необхідність пильніше придивитись до цієї персони. А методи і можливості для перевірки у нас є. І гласні, і негласні. І не важливо: чи є у нас поліграф і чи справді ми планували тестувати особу на детекторі брехні.
Наше завдання: встановити об’єкт, предмет та мотив злочину, з’ясувати об’єктивну та суб’єктивну сторони вчинення кримінального правопорушення. Якщо залишиться хоча б одна біла пляма, і ми не знайдемо відповіді – справа розпадеться. За всім стоїть людське життя, доля. Наші висновки і формулювання повинні бути категоричними і чіткими.
П’ять років тому у Чернівцях стався випадок, який перелякав усіх городян, а перед нами поставив важке завдання. У центрі міста, у різних сміттєвих контейнерах знайшли рештки людини. Це було на розі вулиць Головної та Б. Хмельницкього та в районі площі Філармонії, недалеко від Головного управління поліції. Це шок і жах.
Відразу ж не ясно було, чи це рештки одного тіла чи різних, до яких ще баків бігти і куди саме. Кинулись перевіряти сміттєзвалища, а може уже щось і встигли вивезти. Перевірили графіки: хто виїжджав, де саме забирали сміття. Опитали безхатьків: чи щось бачили, чи брали щось з контейнерів… Роботи було багато і її необхідно було робити негайно. Кожна хвилина грала проти нас.
Судово-медичні експерти терміново допомогли з’ясувати, що вилучені рештки належали одній людині і що особу розчленовували вже мертвою. Тілом належало жінці старшого віку. Чи мало місце вбивство? Хто ця особа, відсутні відбитки, заяв про пропалих безвісти немає.
Нам вдалося локалізувати місце. Встановили та вилучили відеозаписи з камер візуального спостереження у прилеглому районі. Ми припустили, що це мало б виглядати так: хтось вночі в окремих сумках та пакунках мав би виносити вказані рештки. Оскільки, ці пакети та сумки були зверху над іншим сміттям – значить викинули не так давно, скоріш за все у нічний час доби. На камерах ми помітили двох осіб, в руках у яких були об’ємні пакування. Простежили куди йдуть вказані особи. Помітили, що особи йшли по колу. Оцінили силуети, манеру ходьби, думали першопочатково, що це чоловік та жінка. А виявилось, що це були мама з донькою. Наші співробітники почали проводити подворові обходи прилеглих вулиць і опитувати людей: чи бачили вони жінку, яка проживала у вказаному районі, а потім раптом невідомо куди зникла. Один сусід підтвердив, що бачив таку, яка була безхатьком, але невдовзі знайшла притулок в одній родині.
З’ясувалось, що це була самотня жінка. Прилаштувалась біля однієї сім’ї, вони її прийняли у холодну пору та дали прихисток, годували трохи. Потім жінка померла своєю смертю. А господарі вирішили обійтись без похорону, аби не витрачатись, і позбутись тіла самостійно. Мама і донька взялись за таку справу. Рештки виносили вночі. Коли ми прийшли до них з обшуком, жодних слідів проживання небіжчиці не було, все начисто вимито. Та зірвавши підлогу в будинку, виявили сліди крові, які за результатами ряду судових експертиз ідентифікували зі слідами крові покійної. Злочинцям інкримінували «наругу над трупом».
Читати: Слідчий поліції на Буковині організував збут наркотиків
Не обов’язково. Буває необережна форма вини. Будь-яка аварія. Який там мотив? Якщо б це був умисний наїзд – то це вже вбивство, а не дорожньо-транспортна пригода. Умови ті самі, але кваліфікація інша. Правда, довести таке вкрай важко.
Це не робота у білих рукавичках.
Під час збору доказів уся наявна інформація не може суперечити сама собі. Речові, так звані «німі» докази, мають пріоритет над свідченнями людей. Але, оцінка ситуації дається у сукупності з усіма акумульованими даними. Якщо є розбіжності – слід встановити, чому воно так. Значить, або хтось каже неправду, або хтось свідомо заводить слідство у глухий кут, можливо, сфабрикована слідова інформація самим злочинцем чи залишені чужі сліди біологічного походження. А може це зробила особа, яку підкупили чи залякали. Це все слід враховувати і розбиратись у кожній окремій ситуації. Не можна одні докази відкидати і надавати пріоритет іншим, вигіднішим або таким, які легко вплітаються у сюжет злочину. Підозрюваний може давати показання з приводу обставин, які стали підставою для його затримання– це його право, а не обов’язок. Він може змінювати показання впродовж всього розслідування. Потерпілий іноді взагалі мовчить – теж його право. І у всьому цьому слідчий мусить знайти спільний знаменник.
Теж є свій алгоритм. У будь-якому разі залишаються на місці осипи, уламки, друзки. І от за цими рештками ми ідентифікуємо марку, модель, колір фарби, чи було авто перефарбоване, оцінюємо сліди протектора. Вони можуть бути або унікальними (десь гума протерлась більше, десь менше), або мати групову належність. Знову ж таки, відеокамери на близькому радіусі і далекому. Моніторимо з’єднання мобільних операторів у вказаній зоні. Ця цифра може сягати кількох тисяч, тоді локалізуємо по карті на конкретному відрізку. І вже можемо бачити куди і як рухались абоненти.
А у сукупності з даними про транспортний засіб визначаємо приблизне коло осіб. Перекриваємо майстерні, куди міг би звернутись порушник за терміновим ремонтом авто, опитуємо людей: чи немає сусіда, який завжди користується машиною, а зараз уже кілька днів як ходить пішки. Також і у порушника можуть бути сліди на тілі від ДТП. У 2019 році таких нерозкритих аварій у нас не було.
Коли ми виїжджаємо, то бачимо лише бездиханне тіло. У слідчого відразу кілька версій: вбивство з необережності, чи умисне вбивство, чи при перевищенні меж необхідної оборони, чи тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть, чи просто не надали медичну допомогу, і людина померла. Наслідки одні, а кваліфікація різна.
Умисне від ненавмисного вбивства відрізняє умисел, тобто, суб’єктивна сторона злочину. Все інше, таке ж саме. Наприклад, п’яна бійка. Один штовхнув іншого, той упав, вдарився головою до асфальту, як наслідок - черепно-мозкова травма, а в результаті смерть. Як це кваліфікувати? Судово-медичні експерти встановлюють що стало причиною смерті та внаслідок чого вона настала: чи від удару кулаком, чи при падінні до землі з подальшим співударянням з контактуючою поверхнею, якою була кількість нанесених ударів у відповідності до виявлених тілесних ушкоджень і які з них могли бути спричинені з прямим умислом, а які внаслідок необережності. Бо одна справа, коли штовхнули на тротуарі, і інша – якщо це відбулось на балконі, чи на краю берега річки: теж нібито просто удар, але кривдник достеменно розумів, що потерпілий точно впаде і фінал буде фатальний. Тому, такі деталі визначають статтю відповідальності.
Огороджуємо місце події та забезпечуємо його охорону. На місці події шукаємо та виявляємо слідову інформацію, а саме: сліди взуття, сліди протектору транспортного засобу тощо. Чи наявні на місцевості сліди волочіння, чи є у особи при собі документи. Проводимо огляд трупа за участю судово-медичних експертів, а в подальшому направляємо тіло на судово-медичну експертизу, задля встановлення причини смерті, часу та дати її настання. Вилучаємо наявні біологічні рештки. Поряд з цим, вилученню підлягає піднігтьовий вміст у трупа, оскільки, людина перед смертю могла оборонятись, та як наслідок, під нігтями потерпілого міг залишитись ДНК-профіль нападника. Що стосується запахових слідів, то їх в обов’язковому порядку консервуємо, а потім скеровуємо для проведення одорологічної експертизи. Основне завдання для нас – встановити, хто особа потерпілого. В подальшому, встановимо мотив. Відбитки пальців перевіряються по базі, встановлюється, чи є зниклі безвісти, чи були заяви про пошук когось, хто довго не виходив на зв'язок з рідними.
Якщо відбулись незворотні зміни із тілом і візуально важко встановити особу, то даємо запит у центральний облік генетичних ознак людини МВС, встановлюється ДНК-профіль (якщо зразком, що надавався на дослідження є кістки, то зразком з яким порівнюємо об’єкт, слугує кров, вилучена у біологічних родичів померлого).
Тобто, встановити особу – це не проблема на даний час. А коли є людина і її дані – то далі це справа техніки, як-то кажуть. Розпитуємо про зв’язки, родину, друзів, ворогів, конфлікти. Перевіряємо банківські картки, кредити, борги, телефонні розмови. По спіралі, від малого до великого.
Не буває злочину без слідів. Не буває! Нитка, недопалок, волокна, мікрооб’єкти. Будь-який рух вліво-вправо залишає за собою слід. Інша справа, чи зуміли вказані сліди виявити та вилучити необхідним чином. Без слідів у матеріальному світі не обходиться. Навіть якщо сліди знищувались – це породжує нові сліди.
Професіоналізм не лише у знанні Кримінального процесуального кодексу України, адже, юрист не той, хто знає всі закони, а хто вміє вправно ними користуватись на практиці. Тут і кмітливість, і розуміння, і швидке мислення. Це шахи. Ми теж боремось. Аналіз фактів не припиняється. Буває по три-чотири рази проходимо той самий шлях, придивляємось, аналізуємо. Можливо, нас туди спеціально завели, щоб дезорієнтувати. У таких випадках, помагає життєвий досвід, тому старі кадри – фундамент у нашій роботі. Вина має бути доведена. Навіть якщо особа скаже – я винен – це не означає нічого, така справа не має судової перспективи. У нас не 1939 роки, коли зізнання особи у вчиненні злочину ставало беззаперечним фактом вини особи.
Форми завершення провадження такі: закриття кримінального провадження, звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Іноді за результатами судового розгляду виносяться і виправдувальні вироки, якщо не доведено вину, порушено порядок документування злочину. Не можна пов’язувати виправдувальні вироки з поганою роботою правоохоронних органів. У нас зараз в судах немає обвинувального нахилу, як це було раніше, всі сторони процесу рівні. Суди наразі керуються одним з основоположних принципів судочинства - змагальністю сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Автор: Анатолій НИКИФОРЯК, ІА "АСС"
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
