Слухач: Ви готуєте майбутніх вчених – можливо фізики, астронавти. Але якщо навіть вчитель, за можливістю працювати не лише в шкільних аудиторіях, але і в таборі, не буде бачити недоліки у майбутніх вчених, зокрема те, що вони, можливо, курять, зловживають спиртним, а на це вчителі інколи закривають очі, тому що вони до цього, можливо, лояльні. Як ви до цього ставитесь, як це побороти?
Паул Пшенічка: Це все залежить від рівня культури як дитини так і сім’ї. Звісно, що рівень культури сім’ї передається на дітей. Хоча бувають такі випадки, коли батьки курять, а діти не курять. Буває і навпаки. Ці діти, які дуже здібні і дійсно хочуть вчитися – я не помічаю, щоб у них були якісь такі негативні звички. Вони не курять, не випивають.
Людмила Григорчук: Їм це не цікаво
Паул Пшенічка: У них є своє щастя в тому, що вони роблять. Це дуже круто. В них нема ні секунди часу. Вони хочуть все, вони хочуть і туди і сюди. З цими дітьми я проблеми не бачу ніякої. Так, звичайно є люди дуже високо рангу, які алкоголіки, залежні і так далі, але мені здається, що відсоток дуже малий.
Людмила Григорчук: Але приходиться вам говорити з дітьми, пояснювати їм. Можливо навіть не на таких найталановитіших фізиків, просто учнів ліцею? Чи ви вважаєте, що ваші слова все одно на них не подіють, якщо вони вирішили зловживати такими звичками?
Паул Пшенічка: Діють. Як правило вони знають, що це не добре. Спочатку хочеться себе показати. Вони бачать кругом – це і телевізор, і навколишнє середовище. Це такий вік, що вони хочуть все попробувати. Бувають дуже прикрі випадки. У нас минулого року після дискотеки чотирьох вигнали.
Людмила Григорчук: За поведінку таку?
Паул Пшенічка: Ну як це може бути таке, щоб у восьмому класі напитися. Розумієте, таке буває. Але це якраз не ті діти, які сильно вчаться, а ті ледачі.
Людмила Григорчук: Мають час на все.
Паул Пшенічка: Так, вони переростуть це, я сподіваюсь. Тут є друга така цифрова наркоманія. Залежність. В мене є така фотографія. Не хочу тільки викладати в Інтернет, тому що я боюся викладати фотографії дітей. Останні уроки я сказав: «А зараз можете зайнятися, хто чим хоче». І в мене є фотографія: всі уткнулися в мобільні. І коли я їх фотографував, вони аж сміялися. Всі в мобільні. І ви знаєте, там те спілкування, якщо подивитися, якого воно рівня – це дуже сильно протрачений час. В самих дорогих, крутих школах на Заході гаджети взагалі забороняють. Все. Не можна. Це туди море часу йде.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
