«За даними науковців, сьогодні існує реальна загроза істотного скорочення чисельності виду внаслідок кількох основних причин. Насамперед, це спосіб ведення лісового господарства, який на практиці не передбачає збереження місць гніздування рідкісних видів, серед них і чорного лелеки, навіть у гніздовий сезон. Крім того негативний вплив має зростання антропогенного навантаження на лісові масиви (збирання грибів і ягід), особливо в розпал гніздового періоду. Не сприяє розвитку виду і зменшення кількості старих дерев, на яких лелека може влаштовувати гнізда»,- зазначив заступник Міністра.
Нагадаємо, мисливці Герцаївщини випустили в дику природу більше 200 фазанів.
За словами заступника міністра, реалізовуватися План будуть державні та місцеві органи влади - Закарпатської, Вінницької, Волинської, Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Львівської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької, Чернігівської облдержадміністрації спільно із Держлісагентством, НАН України та установами природно-заповідного фонду України.
Зокрема, буде проведено моніторинг стану збереження чорного лелеки в Україні, створено охоронні ділянки в місцях гніздування чорного лелеки, облаштовано штучні гніздівлі, здійснено оптимізацію лісокористування та гідрологічного режиму в місцях гніздування чорного лелеки, створено мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду, природоохоронних територій міжнародного значення для збереження чорного лелеки;
Передбачено навіть розведення в неволі, реабілітацію та випуск у природу чорного лелеки.
Довідково:
Чорний лелека належить до видів, які найсуворіше охороняються актами на законодавчому рівні. Цей вид занесений у Додаток ІІ та Резолюції 6 (1998) Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція), Додаток ІІ Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська конвенція), додаток ІІ Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (AEWA), у Додаток ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). В Україні вид занесений до Червоної книги України (2009) зі статусом «рідкісний».
План дій відповідає зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та законодавству ЄС, оскільки він спрямований на впровадження положень Директиви 2009/147/ЄС про збереження диких птахів. Наближення до неї вимагають положення додатка ХХХ Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Україна зобов'язана наблизити національне законодавство до зазначеної Директиви упродовж чотирьох років після набрання чинності Угоди про асоціацію. Заходами додатка ХХХ Угоди про асоціацію передбачено: запровадити зберігаючи захисні заходи для захисту мігруючих видів.
У світі чорний лелека поширений значно ширше, ніж білий – у всій лісовій зоні Євразії. Зимує в Африці між Сахарою та екватором, а також у Індії та на південному сході Китаю. Не має і вузьких міграційних шляхів, часто перелітає над Середземним морем. В цілому налічується близько 20 тис. гніздових пар чорного лелеки. В Україні гніздиться близько 1 тис. пар, з яких у Карпатах – близько 200 пар і на Поліссі – близько 800.
В Україні чітко виділяються дві популяції чорного лелеки: карпатська і поліська. Вказані популяції мають відмінності в особливостях екології, темпах приросту, динаміці чисельності та інших показниках.
Незважаючи на значне поширення: від Піренейського півострова до Приморського краю, чорний лелека всюди є нечисленним або рідкісним. Перші повідомлення про скорочення чисельності виду та зникнення його з деяких європейських країн сягають середини XVIII століття. До 1930-х років західна межа ареалу змістилася до Центральної Європи. Проте, з початку ХХ століття почався ріст чисельності і відновлення ареалу виду, епіцентром якого, ймовірно, була Східна Пруссія. Зменшення чисельності і скорочення ареалу на території сучасної України розпочалося з початку ХХ століття з південних і східних регіонів. Цей процес відбувався до 1960-х років, а з 1970-х уже помітний ріст чисельності і відновлення ареалу, який триває до сьогодні.
Проте, динаміка чисельності популяцій чорного лелеки в Українських Карпатах і на Поліссі є нестабільною. Роки зростання чисельності гніздової популяції чергуються з роками її значного падіння, що, насамперед, пов’язано з фактором турбування і несприятливими кліматичними умовами.
Читати ще: "Постраждають риби та птахи", — у Чернівцях розповідають про небезпеку ГЕС.
