Фото: МА АСС
Своїми думками з цього приводу поділились у проєкті «На Все Свій Лікар» на Радіо 10 психолог Юрій Хіць та лікар-психіатр Дмитро Стоян, пише Медіа агентство АСС.
«Як на мене, розуміння того, що хтось з близьких зараз воює - це величезний тягар, камінь, з яким ти не знаєш що робити, він не дає тобі рухатись, не дає нормально жити. Це багато невідомості та страху», - каже Юрій Хіць.
За словами Дмитра Стояна, коли хтось із рідних потрапляє на фронт, то автоматично вся сім'я стає повністю поглинута у війну, разом з тими думками та хвилюваннями про людину. Тобто це проблема для всієї сім'ї – життя триває між «меседжами» від людини.
«Вектори у цій ситуації розвиваються у два боки. Для військового, який зараз на фронті звичною та конкретною задачею є боротьба, а коли ви його навантажуєте побутовими проблемами, то він може просто цього навіть не зрозуміти. Хоча повідомляти про те, що наразі відбувається в сім'ї є дуже важливим фактором, бо тоді він зможе відчувати, що не втрачається зв'язок. Все ж не варто занурювати людину у ті проблеми, які виникають в ході повсякденного життя», - розповів лікар.
Як зазначив Юрій Хіць, загалом усім в цій системі необхідна підтримка. Якою вона має бути?
«Комусь можливо треба розказати, як там собака нашкодила і все, що відбувалась, а комусь просто написати – «Я з тобою», «Обіймаю тебе». Тобто тут неможливо дати узагальнену пораду, яка б допомогла кожному. Варто послухати себе: А що би було підтримкою для людини у такій ситуації?», - розповів психолог.
Отримуйте новини в Telegram
Фахівці кажуть, що насправді з цього приводу є дуже багато різних думок. Деякі військові нарікають, чому люди, до прикладу, ходять в кіно, радіють життю, а інші навпаки кажуть – «ми ж за це воюємо, щоб у тилу було все добре».
«Точно сказати неможливо, адже це абсолютно різні умови. Проте мінімальний момент, в якому важко: якщо хтось із подружжя йде на фронт, то на другого партнера буде покладена більша відповідальність за сім'ю та загалом більше обов'язків. Тобто раніше міг бути певний розподіл, а зараз – це падає на плечі однієї людини. Тобто це вже великий стрес. До того ж присутня дистанція, а також фактор відсутності вільного часу у військових та холодний розум, які не дають необхідних емоцій», - каже Дмитро Стоян.
За словами Юрія Хіця, наші спеціалісти, психологи, психотерапевти, психіатри, напевно, матимуть найбільший досвід у світі, якщо уже не мають його, у роботі із військовими. Він розповів, що у деяких випадках військовим, навіть тим, які на передових позиціях, може бути простіше, через те, що вони мають складений алгоритм – структуру того, що вони мають робити. А люди, які знаходяться у відносній безпеці, часто стикаються із незнанням того, що робитимуть завтра.
Дмитро Стоян сказав, що варто пам'ятати, що це лише власні емоції, які не пов'язані з іншими емоціями.
«Абсолютно нормально хвилюватись, переживати, злитись, боятися у таких ситуаціях. Багато хто вважає, що якщо проситиме про допомогу, то це буде свідчити про слабкість. Насправді ні. Це нормально просити про допомогу та надавати її іншим, і треба бути готовим до цього. Це те, що робить нас живими», - наголосив лікар-психіатр.
Юрій Хіць каже, що потрібно дихати.
«Люди часто ставляться до цього зі скепсисом, проте насправді це дуже важливо. У дивовижний спосіб це допомагає – ми вдихаємо через ніс, повільніше видихаємо через рот і намагаємось дихати животом – діафрагмальне дихання - і це знімає тривогу. Ми можемо зняти тривогу рухаючись, зробивши зарядку. Власне уявити, що ви скидаєте із себе емоційні негаразди та неприємні речі. Варто дійсно в це повірити, аби зрозуміти, що це працює, бо без практики й не дізнаєшся», - зазначив психолог.
Новини Медіа агентства АСС є у Viber
Психолог Юрій Хіць розповів, що у таких випадках, складає із клієнтами список, що людина вже зробила.
«Можна, наприклад, порівняти свою діяльність із людьми, які волонтерять. В порівнянні з обсягами їх допомоги здається, що людина взагалі бездіяльна. Проте варто зрозуміти, що у кожного різні можливості І важливо цінувати те, що ти робиш, дякувати собі, дякувати іншим», - додав Дмитро Стоян.
Юрій Хіць наголошує, що емоції бувають різними і їх рівні теж, тому якщо емоція є деструктивною навіть для самої людини - краще написати. Він каже, що хтось може витримати певні «зашквалювальні» емоції, проте не завжди.
«Ми дуже часто намагаємось пригнічувати свої емоції, щоб нібито не показати себе слабким. Проте в такий момент людина навпаки заганяє себе у ще більш тривожний стан, в якому вже починається почуття безвиході. Тому не варто робити так та розуміти, що будь-які емоції – це нормально, якщо вони не несуть шкоди, з якою ви не можете справитись», - зазначив лікар-психіатр Дмитро Стоян.
Як підсумував Юрій Хіць: «Ти просто потребуєш допомоги, бо ти жива людина, а не робот із заліза. Хоча залізо також гнеться і ламається. Які б ви залізні не були – бережіть себе та своє здоров'я».
*Підготовлено у рамках співпраці з BST
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
