Марія Миколаївна мешкає у селі Новоселиця Кельменецького району. Нині її найбільша радість – коли з’їжджаються онуки та правнуки. Тоді в хаті старенької гамірно та весело. Найважчим для неї був перший рік пандемії: тривалий час рідні не приїжджали, щоби вберегти бабусю від хвороби, а потім, як грім серед ясного неба, – захворіли невістка і син, розповідає Медіа агентство АСС.
«Вони обоє у мене були лікарями, лікували хворих на COVID-19. Першою захворіла невістка, потім – син. Ковід, пневмонія… Лікарня… Мені казали, що все буде добре. А потім страшна новина: померла невістка. Через тиждень – син. Думала, не переживу цього, - зі сльозами на очах говорить Марія Чумак. – По телевізору бачила, що дуже страшна ця хвороба. Пізніше я теж перехворіла, але Бог зберіг мені життя».
Читайте також: Вакцинація дітей проти коронавірусу: чому це важливо
Попри поважний вік, Марія Миколаївна слідкує за новинами по телебаченню, щонеділі пече просфори і ходить до церкви.
«Онучки так за мене хвилюються, постійно багато масок привозять, наказують, щоби без маски до церкви не йшла. Я їх слухаюся, вони ж хочуть як краще!», - говорить бабуся.
Фото надала Марія Чумак
Коли з’явилася вакцина від COVID-19, Марія Чумак уважно спостерігала за усіма новинами – хотіла знати більше. Радилася з онучками: чи треба вакцинуватися, чи почекати.
«У мене одна онучка лікарка, вона однією з перших вакцинувалася. І мені сказала, що це надійний захист. Онучки хочуть, щоб я ще жила, правнуків бачила, вони поганого не порадять», - каже Марія Миколаївна.
Отримала щеплення старенька у Центр вакцинації. Першу дозі Pfizer зробила у серпні 2021 року, другу – у вересні.
«Дуже добре перенесла, не було температури, рука не боліла. Все дуже добре минуло, - каже Марія Чумак. – У березні мине пів року після другої дози вакцини, то я одразу поїду третю дозу робити – бустерну. Бачу, за кордоном уже той ковід став звичайною застудою, бо люди вакциновані. Хочу, щоб і в нас так було».
Марія Миколаївна на хвильку задумується, а потім додає:
«Знаєте, якби була ця вакцина раніше, то я би не поховала своїх дітей… Вони могли би ще жити і жити… І вони точно вакцинувалися би! От того і я вакцинуюся, щоб онуки знову горе не переживали. Ще не набулася біля них», - крізь сльози посміхається вакцинована бабуся.
Отримуйте новини в Telegram
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
