Уперше Анна прийшла до спортивного залу 13-річною дівчинкою. Захоплювалася майстерністю боїв Жана Клода Вандам та Джекі Чана, хотіла битися саме так, як вони. І коли побачила, що таке панкратіон, зрозуміла: знайшла вид спорту для себе!
- За мене дуже переживала мама. Перший час навіть відмовляла займатися цим спортом. Я їй пообіцяла: тренуюся до першої серйозної травми. Та жодна травма (а їх було чимало!) не змусила мене покинути панкратіон, - усміхається спортсменка. - Пам`ятаю, навіть коли порвала зв`язки під коліном, пережила страшенний біль і тривале відновлення, все одно повернулася до спортзалу. Бо панкратіон – це поєднання різних елементів боротьби із логікою і тактикою.
Зараз мама пишається моїми досягненнями. Я виросла у не дуже благополучному мікрорайоні. На жаль, чимало моїх однолітків стали наркоманами та алкоголіками. Мене, слава Богу, від цього вберіг спорт. Нині я – заслужений майстер спорту України з панкратіону.
Анні Беженар доводилося використовувати свої спортивні вміння не лише в залі, а й на вулиці. Одного разу захищала свою сестру.
- По-доброму владнати проблему не вдавалося. Тож довелося розбити кривднику ніс, аби відчепився, - каже дівчина. - Я за своїх рідних стою горою!
Читайте ще: Анна Беженар - герой спортивного року
Тренується Анна Беженар щодня по кілька годин. Вихідний – неділя. Цього цілком достатньо для того, аби відпрацювати всі прийоми, вислухати поради тренера.
- Мій успіх – це постійна робота, бажання досягти більшого і неймовірна підтримка тренера. Від перших тренувань Ігор Наконечний вселив у мене впевненість у моїх силах. Завдяки цьому не було страху виходити на двобій із суперником. Бо завжди було усвідомлення того, що я – найкращий і найсильніший спортсмен, - зазначає Анна.
Власне панкратіон не можна назвати дорогим видом спорту. Дорого коштує екіпіровка для тренувань і змагань. Наприклад, найдешевші рукавиці - понад 100 гривень, шолом – 450-500, кімоно – від 500 гривень.
- Я підрахувала, що моя екіпіровка на одні змагання вартує близько півтори тисячі гривень. Але я ніколи не брала гроші на той чи інший аксесуар у батьків, - зізнається спортсменка. - Намагаюся на все заробляти сама. Зокрема, два роки поспіль підпрацьовувала охоронцем у нічному магазині, аби зібрати потрібні мені гроші.
Нині Анна Беженар виступає на змаганнях міжнародного рівня, а також тренує дітей.
Вам буде цікаво: Чернівецька збірна з панкратіону - у трійці лідерів в Україні
- Я живу тренуваннями та змаганнями. Особливо мені подобається тренувати дітей. Хочу відірвати їх від комп`ютерів, забрати з вулиці. Діти, які займаються спортом, ніколи не підуть у закапелки пити горілку чи курити «травку». У них інші цінності – нормальні, здорові, адекватні, - переконана Анна Беженар. - Свою спортивну кар`єру теж не закінчую. Маю ще багато планів, а головне – велике бажання досягати нових вершин.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами