Замість Челюскінців вулиця Раймунда Фрідріха Кайндля. Городян закликають долучитись до обговорення

Чернівецька міська рада пропонує мешканцям міста долучитися до громадського обговорення з питання перейменування вулиці Челюскінців на вулицю Кайндля Раймунда Фрідріха.

Про це журналістів ІА "АСС" повідомили у прес-центрі міської ради.

Громадське обговорення відбувається відповідно до Положення про найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, мостів, встановлення пам’ятних знаків і меморіальних дошок в м. Чернівцях, затвердженого рішенням міської ради від 29.08.2013 року № 950. «Про затвердження Положення про найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, мостів, встановлення пам’ятних знаків і меморіальних дошок в м. Чернівцях та визнання такими, що втратили чинність, рішень виконавчого комітету міської ради з цього питання» та пропозицій міської топонімічної комісії.

Пропозиції (зауваження) подаються у письмовій чи усній формі, надсилаються електронною поштою із зазначенням прізвища, імені, по батькові та адреси особи, яка їх подає, у термін до 2 січня 2017 року включно. Анонімні пропозиції (зауваження) не розглядаються.

Читайте також: Чи хочуть чернівчани мати вулицю Іона Г. Сбієри. Міська рада запрошує до обговорення

Пропозиції (зауваження) слід надсилати на електронну адресу Чернівецької міської ради [email protected] або у письмовій формі на адресу: м. Чернівці, 58002 Центральна площа,1.

Біографічна довідка. КАЙНДЛЬ (Kaindl) Раймунд Фрідріх (31.08.1866 — 14.03.1930) — австро-німецький історик, етнограф, археолог, фольклорист, літературознавець, громад. та освітній діяч Буковини. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Народився в м. Чернівці. Навчався у Чернівецькому університеті (1885—1891) на відділах історії, географії та германістики. У 1893 став доктором історії, а в 1892 працював на кафедрі австрійської історії Чернівецького університету, з 1901 — звичайний професор, а з 1904 — надзвичайний професор цієї ж кафедри. В другій половині 1880-х та в 1890-ті рр. брав участь у численних археологічних і етнографічних експедиціях по Буковині та сусідніх регіонах. У 1910 році обраний деканом філософського факультетуту, а згодом (1912—1913) — ректором Чернівецького університету. В 1915—1930 роках працював професором Грацького університету в Австрії. Прихильник українства (вільно володів українською мовою, був одружений з українкою). У своїх українознавчих роботах, наприклад «Русини на Буковині» (1889), проводить думку, що слов’яни — найдавніше населення у складі сучасного етносу Прикарпаття та Подністров’я. Найбільшу увагу приділяв гуцулам – опублікував про них численні статті та монографію «Гуцули» (1894). Написав фундаментальну працю «Історія Чернівців від найдавніших часів до сьогодення» (1908), яка до сьогодні залишається неперевершеною за обсягом зібраного в ній матеріалу про Чернівці. Написав понад 300 наукових праць з буковинської тематики. Вважається найвидатнішим істориком, етнографом й археологом Буковини австрійського періоду. Перед Першою світовою війною був лідером карпатських німців, обирався головою «Товариства християнських німців». Написав трьохтомну працю про історію і культуру німецьких колоністів у Карпатському регіоні. На початку 20 століття розробляв теоретико-методичні основи етнології, викладав їх в університеті. В 1903 році вийшла його праця «Народознавство». Помер у м. Вальтендорф, похований на цвинтарі св. Леонарда м. Грац в Австрії.