Нагадаємо, у Чернівцях працює робоча група, яка вивчає доцільність радянських пам’ятників на території міста та вирішує їхню подальшу долю. Відтак у Чернівцях вже демонтували танк-пам'ятник, що був розташований на вулиці Гагаріна, демонтували скульптуру «Червоноармійці в бою», яка розташовувалась на перехресті вулиць Мудрого і Кривоноса та знесли комуністичний монумент, погруддя Семена Галицького у Садгорі.
Наразі в місті розглядають питання «Монумента Перемоги 1941-1945 років», що розташований на Соборній площі, пише Медіа агентство АСС.
Отримуйте новини в Telegram
Про це раніше повідомив заступник міського голови Чернівців Василь Зазуляк. У міській раді наголошують, що пам’ятник на Соборній площі є пам’яткою місцевого значення. Його демонтаж можливий лише за погодження міністерства культури.
«Попередньо бачення спеціально створеної комісії – працювати над перенесенням даного монумента. І я цю думку поділяю. Зрештою, це пам’ятка історії, яка має бути збережена, а ми цивілізоване суспільство, на відміну від росіян. Але ось питання: якщо громада буде «за» та члени виконавчого комітету приймуть рішення про перенесення монументу, то куди його дівати?», - написав Василь Зазуляк.
Відтак, комісія запропонувала доручити департаменту урбаністики та архітектури віднайти земельну ділянку для створення музею радянського тоталітаризму в місті.
Зазначимо, що в місті вже оголосили онлайн консультації щодо долі монумента.
У офіційному телеграм-каналі міської ради розмістили голосування з наступними варіантами:
- демонтувати та позбутись,
- не чіпати, залишити на тому ж місці,
- створити музей тоталітаризму та перенести туди,
- замінити на Хрест.
Участь в опитуванні вже взяли 15 тисяч 700 осіб. За результатами опитування найбільшу кількість голосів - 42% - набрав варіант «демонтувати та позбутися». 23% проголосували за варіант створення музею тоталітаризму, а 22% обрали варіант «не чіпати, залишити на тому ж місці». 13% проголосували за встановлення Хреста.
Наші новини є у Facebook
Очільниця міського управління культури Юлія Сафтенко поділилась із кореспондентом Медіа агентства АСС власним баченням щодо доцільності створення музею тоталітаризму.
«Чернівці, якщо брати з-поміж багатьох міст України, які наразі активно демонтують усе радянське та російське, виступають геть обережними. Щодо можливого музею тоталітаризму - для мене це питання. Однозначної відповіді на нього не маю. Чи варто виділяти під нього землю громади? Чи буде в нас бажання піти в такий музей?
Це, звісно, наша пам'ять, але пам'ять ця сплюндрована звірячою війною, вбивствами та катуваннями невинних українців. Тому чи варто взагалі зводити такий музей - питання. Можливо для міста, для людей було б краще збудувати щось дійсно корисне та необхідне», - каже Юлія Сафтенко.
Схожої думки щодо доцільності музею тоталітаризму і доктор історичних наук, професор, декан факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ ім. Юрія Федьковича Олександр Добржанський.
«Щодо Монумента Перемоги - найкраще його десь перенести. Він, правда, становить певну культурну цінність, але йому не місце на Соборній площі. Його можна було б перенести на кладовище на Зеленій, зробити там єдиний комплекс, присвячений тим, хто загинув в роки Другої світової війни. Цим вже мають зайнятись архітектори, спеціалісти. Є ще варіант з перевезенням до спеціального музею, про який всі говорять.
Я особисто не є сильним прихильником ідеї музею тоталітаризму: чи не в кожній області країни вже планують по кілька таких музеїв, всі масово взялись за цю ідею. Чи варто їх стільки робити. Там паче, що Буковина порівняно мало була в тоталітаризмі, ми вже пізніше увійшли в радянський союз, тільки в 40-ому році. Тому і пам'ятників тоталітарному режиму в нас менше, ніж в інших регіонах. Не впевнений, що нам варто витрачати гроші на такий об'єкт», - зауважує Олександр Добржанський.
Команда Медіа агентства АСС зібрала також думки пересічних чернівчан та гостей міста щодо доцільності створення музею тоталітаризму у Чернівцях:
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами