Майже всі власники собак хоч раз множили вік улюбленця на сім, щоб дізнатися, скільки б йому було «по-людськи». Але, як з'ясувалося, ця формула не має під собою наукового підґрунтя. Про це пише Медіа агентство АСС з посиланням на УНІАН.
Традицію рахувати собачий вік у людських роках почали ще у 1950-х.
«Правило настільки вкоренилося, що його важко викорінити», – наголосила Келлі Кессіді, кураторка Музею Чарльза Коннора у Вашингтонському університеті штату.
Водночас ветеринар Вільям Фортні розповів виданню Wall Street Journal, звідки, ймовірно, взялася ця цифра. За його словами, це «був спосіб пояснити людям, наскільки швидше старіє собака порівняно з людиною – насамперед з точки зору здоров'я», а заразом і мотивувати власників регулярно возити улюбленців до ветеринара хоча б раз на рік.
Американська ветеринарна медична асоціація (AVMA) пропонує зовсім іншу схему підрахунку для собак середнього розміру:
- перший рік життя пса дорівнює приблизно 15 людським рокам;
- другий рік додає ще близько 9 років;
- а кожен наступний рік життя собаки прирівнюється вже лише до 5 людських років.
Науковці досі не можуть до кінця пояснити цей парадокс: у природі великі тварини зазвичай живуть довше за дрібних, а от серед собак усе навпаки. Біологиня з Геттінгенського університету Корнелія Краус в коментарі виданню Inside Science зазначила, що життя великих порід ніби «розгортається у прискореній зйомці».
За її словами, кожні 2 кг ваги собаки скорочують очікувану тривалість його життя приблизно на місяць. Серед можливих причин – вища схильність великих порід до вікових хвороб та онкології через прискорений ріст.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами