Перші українські військові підрозділи зв’язківців з’явилися під час визвольних змагань українського народу за незалежність 20-х років ХХ століття. З листопада 1917 року Генеральний Штаб Армії УНР мав у своєму складі відділ зв’язку, який існував і в період Гетьманату Скоропадського, і в добу Директорії.
Разом з Генштабом відділ зв’язку був інтернований у 1921 році на територію Польщі, де продовжив свою роботу в еміграції. 8 серпня 1920 року На базі колишнього Костянтинівського Юнкерського училища у Києві відкрились військово-інженерні курси для підготовки майбутніх військових зв’язківців.
Дивіться нас на YouTube
3 січня 1992 року управління зв’язку Київського військового округу взяло на себе управління системою і військами зв’язку Київського, Прикарпатського, Одеського військових округів, а надалі — військами зв’язку Військово-Повітряних сил і Військ Протиповітряної оборони. 4 січня офіцери управління зв’язку присягнули на вірність народу України.
У лютому 2020 року, відповідно до реформування військових структур за стандартами та НАТО, Головне управління зв’язку та інформаційних систем Гештабу ЗСУ було переформовано у Командування Військ зв’язку та кібернетичної безпеки Збройних Сил України.
Із 1 січня 2022 року Війська зв’язку та кібербезпеки стали окремим родом військ.
Структура, командування, участь у війні
Основу Військ зв’язку та кібербезпеки ЗСУ становлять Командування, Головний пункт управління системою зв’язку та інформаційних систем, Головний інформаційно-телекомунікаційний вузол, 1 окремий польовий Проскурівський вузол зв’язку, 3 окрема бригада зв’язку, 8 окремий полк зв’язку, центральний вузол фельд’єгерсько-поштового зв’язку, центральна база ремонту та зберігання засобів зв’язку
Командувачем Військ зв’язку та кібербезпеки ЗСУ з 2020 року є Євген Степаненко.
Підрозділи військових зв’язківців є у всіх родах української армії, адже саме надійний і безперебійний зв’язок для координації дій, проведення розвідки є успішних дій українських військових на полі болю.
Отримуйте новини в Telegram
