Водії, побачивши попереджувальний знак про фотофіксацію швидкості, зазвичай одразу скидають газ, сподіваючись уникнути штрафу. Однак сучасні фоторадари працюють за точними алгоритмами, і така тактика спрацьовує далеко не завжди, пише Ofeminin.
Втім, ідеться про особливості польських камер, тому ці цифри не варто автоматично переносити на всі комплекси, які працюють в Україні.
Навколо роботи фоторадарів існує чимало міфів – зокрема про те, з якої відстані камера здатна «зловити» перевищення швидкості. Насправді пристрої фіксують швидкість авто за допомогою радіохвиль або лазерної технології, і якщо система виявляє порушення, автоматично робить фото – одне або серію, залежно від налаштувань. Про це пише Медіа агентство АСС з посиланням на УНІАН.
Попереджувальні знаки розставляють заздалегідь, щоб водій встиг безпечно загальмувати.
- у населених пунктах (до 60 км/год) знак стоїть за 100–200 метрів до камери;
- на заміських трасах з вищим лімітом – за 200–500 метрів;
- на автомагістралях і швидкісних дорогах – за 500–700 метрів.
- крайня права смуга – 6–12 метрів;
- середня смуга – 15–25 метрів;
- крайня ліва смуга – 20–35 метрів.
Ефективний замір зазвичай відбувається, коли авто перебуває не далі 60 метрів від пристрою, хоча найчастіше знімок роблять на дистанції 10–30 метрів. Популярна теорія про те, що камери «бачать» машини за 200 чи навіть 300 метрів, на практиці не підтверджується.
Ще один поширений міф – переконання, що кожен знімок обов'язково супроводжується спалахом. Насправді, як відзначають автори, лампа спрацьовує не завжди: за хорошого освітлення фото можуть зробити й без неї, і водій навіть не здогадається, що потрапив в об'єктив.
Більшість стаціонарних фоторадарів, наприклад у Польщі, фотографують авто спереду – це дозволяє зафіксувати і номерний знак, і обличчя водія, що важливо, якщо той відмовиться підписувати протокол.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
