Тиждень після Великодня в Україні традиційно називають Поминальним. Він закінчується Поминальною неділею або Проводами.
У кожного регіону з цим святом пов'язані свої звичаї, але спільним є те, що сім'ї збираються на кладовищах, щоб помолитися за близьких, що пішли у вічність. Існують різні назви сьогоднішнього дня (залежно від регіону) Проводи, Гробки, Дарна неділя, Опроводи, Поминальна неділя, Радониця, Радовниця, Радуниця, Родичі, Томіна неділя, Хомина неділя.
Цього дня українці провідують могили своїх близьких і рідних. Вважається, що після Великодня на цілий тиждень Господь відпускає душі померлих на землю. А вже у неділю ці душі приходять на цвинтар, тож рідні мають змогу з ними "поспілкуватися", здобути певну позитивну енергію. А також попрощатись, адже цього дня вони повертаються назад, на небо. Кажуть, коли у Провідну неділю падає дощ, то котрась із душ плаче, що Господь не відпустив її до рідних за земні гріхи.
На Покутті, Гуцульщині і Буковині прийнято давати за "поману". "Помана" – це калач. У дарну неділю його дають разом зі свічкою якійсь людині. Важливо, щоб свічка була запалена. Якщо страву віддають родичу, то додається ще хустина. Якщо ж просто знайомому – носовичок. Разом із обрядом дарування промовляють: "Це тобі за "поману" – за Петра". А отримувач відповідає: "Най Бог прийме".
За столом родичі повинні згадувати хороші справи рідної людини. До речі, цього дня, як і весь тиждень після Великодня, не треба називати померлих небіжчиками. У ці дні вони серед нас, тож із ними належить спілкуватись, як із живими людьми.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами