Студенти віднайшли фільми «Трипільська трагедія» Олександра Анода-Анощенка 1926 року і «Секрет рапіду» Павла Долина 1930 року. Раніше студенти знайшли стрічку «Карл Бруннер» 1936 року, пише МА АСС з посиланням на Українську правду.
«Трипільська трагедія» є однією з найстаріших кінознахідок на території України за останній час, пояснює Олег Оліфер, кінознавець Довженко-Центру. Стрічку виробили на Ялтинській кінофабриці ВУФКУ.
«Фільм розповідає про Трипільський похід більшовиків 1919 року (у радянських джерелах «Трипільську трагедію»), криваву сторінку Української революції та громадянської війни 1917—1921 років, що стала наріжним каменем в історії та міфі комуністичного молодіжного руху в СРСР», – зазначає кінознавець.
Стрічка виконана у пригодницькому жанрі з чисельними сценами перестрілок, бійок і баталій за участі сотень статистів, кавалерії та артилерії. Особливий акцент у фільмі зроблено на жорстокості повстанців і їхніх розправах над більшовиками.
Завдяки цьому фільм отримав глядацький успіх, однак кіновиробники та критики дали низькі оцінки. Стрічку критикували за натуралізм, бандитизм і демонстрацію негативного прикладу для українського селянина. Автор сценарію, письменник Григорій Епік, згодом під час сталінського терору був засуджений і розстріляний «за участь у терористичній націоналістичній організації».
Кадр з кінофільму «Трипільська трагедія»
Медіа агентство АСС є в Instagram
«Секрет рапіду» виробили на Київській кінофабриці. Це перший фільм Павла Долини у колекції Довженко-Центру і взагалі перший фільм режисера, знайдений в Україні.
Павло Долина – знаковий український режисер і актор 1920-1930-х. Він працював у Молодому театрі Леся Курбаса, «Кийдрамте», «Березолі» тощо. Кінорежисером Павло Долина дебютував у 39 років і за наступні п’ять років він зняв вісім повнометражних ігрових фільмів на Одеській і Київській кінофабриках. Більшість його робіт зараз вважаються втраченими, жодної досі не було оцифровано.
Після критичної статті-доносу «Ідеологічними манівцями», опублікованій у журналі «Кіно» 1932 року, Долина фактично відходить від ігрового кінематографу і переходить на роботу в «Техфільмі», а після війни очолює Театральний музей у Києві.
«Секрет рапіду» розповідає про типове для тогочасного радянського кіно гостре протистояння між колективним та індивідуальним, «новим» і «старим».
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
