Друкопис програми "Суть Речей" від 19.01.2017 року
Тема програми: Криза у міській раді чи буденні труднощі
Запрошені гості: Олександр Пуршага (ВО «Батьківщина»), Віталій Гавриш («Об'єданння «Самопоміч»), Андрій Ілюк (ВО «Свобода»).
Ведуча: Людмила Григорчук
Людмила Григорчук: Розпочну з того, що тема сьогоднішньої розмови навіяна словами міського голови цього понеділка, що останні 7 пленарних засідань – це суцільна балаканина, без прийняття рішень. Питаю вас, чи справді робота наразі не йде, чи це звичайне явище, коли 40 людей просто ніяк не можуть домовитися і знайти найвірніше рішення?
Олександр Пуршага : Що твориться у міській раді. Не знаю, чому кажуть, що криза якась. Так, є дискусії щодо певних питань, щодо того, що робиться в місті, ми активно це обговорюємо. Ми даємо можливість всім чернівчанам висловити свою думку, прийти на сесію міської ради. Можуть розповісти про всі свої проблеми, наболівші питання. Яне пам’ятаю, щоб колись така робота була жвава, як на цій каденції. Це є нормально. Ми живемо в час демократії. Це правильно, що можна прийти в сесійну залу і сказати про проблеми, які не вирішуються тими департаментами, які відповідають за той, чи інший напрямок.
Людмила Григорчук: Просто так багато питань, що не встигаєте дійти до запланованих? Правильно?
Олександр Пуршага: Мабуть, так воно і складається. Багато питань є у людей. Поки ми всі питання вивчимо, то може не встигаємо все зробити по сесійних питаннях.
Людмила Григорчук: Пане Віталію, ви також вважаєте правильним, що сесія розділяється на декілька пленарних засідань? Воно виправдано?
Віталій Гавриш: Не можна вважати, що щось є нормою, а щось є виправданим. Порівнюють нас з попередніми каденціями, коли засідання тривало по півдня. Це було нормою, а сьогодні не можна сказати, що два чи п’ять засідань є нормою. Тут все залежить від бажання депутатів розібратися у питаннях, які виникають. Досить багато питань виникають під час розгляду конкретних питань і проектів рішень. І це неправда, що не приймаються рішення, приймаються проекти-рішень, міська рада дає вказівки виконавчим органам, міському голові по різних питаннях. Довгий розгляд питань, на мою думку, тільки покращує саме прийняття цих рішень. Наскільки це можливо, наскільки детально ми розбираємося у всіх проблемних питаннях. Весь депутатський корпус долучається до всіх питань.
Людмила Григорчук: Але для цього у депутатів є день депутата, є засідання у комісіях.
Віталій Гавриш: В комісіях розглядаються певні групи депутатів. Потім наша виборча система передбачає, щоб всі пройшли по партійних квотах, то депутати працюють у різних комісіях, а потім вже зустрічаються з різними пропозиціями і питаннями у сесійній залі. До того ж не всі питання на комісіях закриті, приходять не всі експерти на комісії, буває, фахівці. Або ще знаходяться нові аргументи, нові факти при прийнятті рішень.
Людмила Григорчук: Пане, Андрію, саме «Свобода» завершила останнє пленарне засідання, оскільки бойкотували участь у сесії через те, що депутати не проголосували за введення мораторію на подорожчання проїзду в громадському транспорті.
Андрій Ілюк: Стосовно ефективності роботи міської ради та останнього пленарного засідання, то хочу сказати, я не погоджуюся з тим, що озвучив міський голова щодо 7 пленарних засідань без прийняття рішень, це частково маніпуляція. Бо насправді, якщо говорити про кризу в міській раді, то міська влада складається з декількох гілок. І якщо є криза, то криза є у виконавчій гілці влади, якою керує міський голова. Проблеми простих людей, звичайні проблеми життєдіяльності, житлово-комунального господарства, вони щодня не вирішуються. В тому числі, тому що міський голова не завжди може зорганізувати роботу правильно, щоби всі структури міської ради, підрозділи, працювали для вирішення питань людей. Тому люди приходять на сесію, у депутатського корпусу є багато питань. Коли обговорюються такі речі, то приймаються протокольні доручення, можливо не приймаються проекти-рішень, але нічого не бачу в тому поганого. Тому що повноваження депутата місцевої ради, - це дві функції, контролююча і представницька. Депутат представляє інтереси громадськості і контролює роботу виконавчих органів міського голови. Навпаки, те, що у депутатів виникає багато запитань, це свідчить про вищу якість роботи депутатського корпусу. Підтвердження того є те, що склад цієї міської ради визнаний найдемократичнішим у всій Україні. А стосовно останнього пленарного засідання, сесія була зірвана не тому, що ми бойкотували засідання, а тому, що певна частина депутатів, міський голова, вирішили відстоювати інтереси не тисяч чернівчан, а вирішили відстоювати інтереси приватних перевізників, бізнес-інтересів. Купка бізнесменів тримає в заручниках, шантажує громаду, міську владу. Ми й далі буде наголошувати на тому, що мораторій має бути.
Людмила Григорчук: Чим відтермінування подорожчання врятує чернівчан?
Андрій Ілюк: Насправді, з’явилася інформація про те, що вже 17 числа, на засіданні виконавчого комітету планували розглянути питання підвищення ціни на проїзд. Тому це питання є важливим і потрібним. А міський голова підтвердив, що такі наміри є. Ми вимагаємо, щоби за цей період, до 1 квітня, це той час, який потрібен доля того, щоби підняти в місті тарифи. Щоб підготувати проект-рішення. Щоби члени виконавчого комітету і депутати ознайомилися з економічним обґрунтуванням тарифів. Раніше, ніж до квітня, неможливо це зробити. Щоб не було це все в кулуарний спосіб, ми запропонували цю заборону. Щоб допомогти чернівчанам в зимовий період, важкий період, коли чернівчанам доводиться платити високі ціни за комунальні послуги. Я розумію, на відміну від тих депутатів, які їдуть на джипах, що між 3-ма і 5-ма гривнями це велика різниця. Це 400 гривень у місяць. Про це треба говорити. Півроку назад, коли ця тема піднімалася, то так само був шантаж з боку перевізників.
Людмила Григорчук: Пане Олександре, ви так само вважаєте, що треба відтермінувати підвищення ціни на проїзд?
Олександр Пуршага: сьогодні ми визнаємо, що потрібно піднімати тарифи. Ми про це говорили, ми це розуміємо. Більшість мешканців теж це розуміє. Але наша позиція, нашої політичної сили, саме Батьківщини, це наше питання, тарифів, ми за це вболіваємо, але ж чітко розберемося, треба спочатку з людьми поговорити, підготовити людей саме до підвищення ціни. По-друге, нас найбільше зупинив зимовий період. Саме сьогодні, коли зима, коли є певні проблеми, коли в державі багато що міняється, то ми хочемо підняти тарифи. Давайте дамо людям час звикнути до цього. Найбільше питань до перевізників, це, зокрема, і стан технічний транспорту.
Людмила Григорчук: Але при 5 гривнях нічого не зміниться, в цьому тарифі не закладене оновлення транспорту.
Олександр Пуршага: От. Відношення перевізників не до депутатів, а до мешканців, це є приниження чернівчан. Тому ми стоїмо на такій позиції, що да, потрібно піднімати, але ми певні умови поставимо перевізникам. Змусимо їх працювати якісніше, щоб транспорт був охайний. А скільки це буде, чи 4 гривні, чи 5, то мабуть, треба поступово збільшувати, можливо збільшувати не на 5 гривень, а на 3.50, на 4, але це треба час. Не з бухти-барахти, по-буковинськи кажучи, так не можна. Саме вони диктують нам умови, а так не має бути. Громада має диктувати умови.
Людмила Григорчук: Пане Віталію, ви готові голосувати за те, щоб міська влада відшкодовувала первізникам оту частину, яку вони не отримають через непідняття тарифу?
Віталій Гавриш: Варто розмежовувати підняття тарифу і момент, коли ми голосували це питання на сесії. Тоді воно дійсно виглядало так, що ось-ось його винесуть на виконком. В січні наклалося багато різних питань складних: зарплати, бюджет, тарифи, все це в січні. Нас обурило це, бо це могли винести на виконком без оприлюднення. Таке вже було, коли кредити виносилися без оприлюднення. Це питання підтримувалося. Наша одна з пропозицій. Ми навіть пропонували формувати це не до 1 квітня, а до моменту обґрунтування і пояснення депутатам і оприлюднення на виконкомі. Але відбулася комісія, де було видно, що немає домовленості між виконавчими органами, департаментом і самими перевізниками. Не зрозуміло, які документи подаються, не зрозуміло, коли це зробили. Ми побачили, якщо не буде порозуміння між виконавчою структурою і перевізниками, то про тариф дійсно до кінця лютого навіть ніхто не буде говорити.
Слухач. Питання басейну мене цікавить. Щодо будівництва, щодо відновлення басейну біля стадіону Буковина. Які ви бачите перспективи в цьому плані? Також мене цікавить ситуація з катком льодовим, ковзанкою. Тепер вона платна, а минулими роками була безкоштовною на зимові свята, дякуючи меценатам. Спорт у нас занепадає.
Олександр Пуршага: Що стосується басейну, я пам’ятаю свої обіцянки, коли я йшов на вибори. Ми неодноразово піднімали питання відновлення басейну на стадіоні, але віз і нині там, тому що нам потрібен інвестор, який готовий був би з нами співпрацювати. А ті умови, які надає департамент, вони є неможливими для інвестора. Є багато питань до департаменту економіки. Я думаю, що в цьому році, я для себе поставив ціль, що ми будемо більш тісніше працювати в цьому напрямку.
Людмила Григорчук: Які вимоги департаменту найбільш нездійсненні?
Олександр Пуршага: У нас не було навіть такого обговорення щодо умов. Департамент прописав ті умови , а інвестору вони не підійшли. Будемо працювати над відновленням басейну. А по басейну в 27 школі, в цьому році планується виділення коштів і будуть проводитися певні роботи щодо реставрації певних робіт в 27 школі.
Людмила Григорчук: А розглядали можливість будувати новий басейн?
Олександр Пуршага: Ми думали над цим, але не обговорювали. Я скажу свою думку, у нас сьогодні збудований басейн «Спортлайф», біля майдану. В мене питання, чому ми віддали таке гарне місце, де зайшов певний інвестор, побудував басейн, а ми не можемо діткам дозволити плавати там за певних умов, які не мають можливості оплачувати повну вартість. Я питав про це міського голови, ми маємо розробити такий механізм, щоб там могли займатися всі дітки.
Людмила Григорчук: Щодо ковзанки, пане Віталію, що скажете?
Віталій Гавриш: Щодо ковзанки, яка була на Соборній площі, на місці якої стоїть каток на сноутюбах. Для мешканців це було несподіванкою. Хатинку ми маємо вже іншу, а от замість ковзанки – гірка. Проблема, мабуть, була в той час, у питанні виконавчих органів. Наскільки ми на сесії зрозуміли, то до фонду ніхто не звертався, щоб знову надали нам ковзанку безкоштовно. Коли ми виділили мільйон гривень на облаштування новорічних свят, то тоді ковзанки вже не було. Її орендувало інше місто. Дана гірка, на жаль, не викликала такого ажіотажу, як було минулого року на ковзанці. Тоді були великі черги, каталися діти, на гірці – не так, є проблеми. Треба готувати сани влітку, запізно напевне спохватилися. Щодо басейну, то зараз затверджена програма плавання. Вона триватиме до 2020 року, якщо не помиляюся. Цією програмою передбачено компенсувати батькам частково уроки плавання. Вони відбуваються в спортивному клубу «Титан». Також ця програма передбачає будівництво ще одного басейну. Ми розглядатимемо де, чи в спальних мікрорайонах, чи наближених до них підшуковуватимемо територію. А щодо Буковини, там проблема є ще й окрім басейну, і будівлі самого стадіону. Там проблема з його несучими конструкціями.
Людмила Григорчук: Ви задоволені загалом тим, як використали мільйон гривень, які депутати виділили на облаштування різдвяного містечка?
Віталій Гавриш: Якщо відверто вам сказати, то на перший погляд досить дивно, що мільйон гривень був витрачений, але ефекту видимого немає. Зараз говорити, де детально пропали гроші, я не готовий казати. Я прочитав у ЗМІ, що гірку взяли в оренду і планують її викупити і поставити в парку. Це питання, я думаю, ще треба вивчити. Депутати ще розберуться, як були витрачені кошти.
Андрій Ілюк: Насправді в якійсь мірі і правильно, що міська влада не зверталася до Firtash Foundation. Не потрібні Чернівцям подачки від Дмитра Фірташа, навіть на таке свято. З іншого боку, в той спосіб, в який було організоване це різдвяне містечко, міський голова запізно почав думати про облаштування цього містечка. Через те, що міський голова не зміг все нормально спланувати, ми витратили так багато коштів.
А щодо перевізників, то планувалося внести на 17 січня це питання, опублікований навіть проект рішення на міській раді щодо подорожчання проїзду в громадському транспорті. Це все планувалося, це підтвердив міський голова і начальник юридичного управління. А на сьогоднішній день намагаються сформувати таку думку в суспільстві, щоб всі звикли до цих 5 гривень, хоч ніхто розрахунків не бачив. Відповідь витягнуть, що так треба, і всі перевізники підроблять економічні розрахунки штучно до 5 гривень.
Людмила Григорчук: Щодо тролейбусів, то тут також питання підняття тарифу також залишається відкритим.
Андрій Ілюк: Тут трошки питання простіше, насправді ми можемо говорити про компенсацію перевезення тролейбусному управлінню, тому що це є не приватне підприємство, а наше, міське, гроші у міському бюджеті є. Тим більше, депутати виділяють ці кошти, спрямовують їх на об’єкти, а виконавчі органи не можуть ці кошти використати. Я думаю, якщо міська влада, міський голова не може використати ці кошти, то чернівчани точно би не хотіли підвищувати вартість проїзду в тролейбусах. Така ідея буде тільки на користь.
Олександр Пуршага: У всьому світі розвивається електротранспорт, особливо, в останній час, це тема номер 1. В цьому плані треба рухатися і Чернівцям. Маючи сьогодні своє комунальне підприємство, то у нас багато дискусій, щодо керівництва цього підприємства, я особисто говорив керівникові, що за його час керування, це підприємство чомусь занепало.
Людмила Григорчук: Він вже довго керує.
Олександр Пуршага: Я не знаю скільки років керує. Але в мене багато питань до нього. Відверто вам скажу, депутати в правильному напрямку рухаються, нам треба розбиратися з комунальним підприємством. А друге, багато в сторону депутатів всяких осудів, чому ми не проголосували за кредит на купівлю нових тролейбусів. Шановні колеги, дуже проста в мене відповідь, якщо би ми взяли кредит і 2 роки сплачували комісію, за ці відсотки ми могли би купити приблизно 40 тролейбусів вживаних. Ми не говоримо просто так, щоб сказати, ми закупили вже 12 тролейбусів вживаних, кожен вартує до мільйона гривень. Це я округлив. Сьогодні не є проблема купити вживані тролейбуси і ними користуватися, це тролейбуси чехословацького виробництва, пристосовані до нашого парку, багато «Шкод» у нас вже було і ми готові їх обслуговувати. Не потрібно брати кредит і брати на себе цю ношу, покласти на плечі наших місцян. Підтримують також мої колеги, що ми маємо певні кошти на депозиті, ми можемо тролейбуси купити, кредит - це є правильний напрямок.
Людмила Григорчук: Пане Віталію, як ви думаєте, як ми маємо діяти?
Віталій Гавриш: Питання таке, яке воно поставлено, воно є неправильним. Міста, які прогресивні, які далеко в цьому напрямку пішли, це Львів і Вінниця. Вони пішли іншим шляхом. Вони не закуповували нові тролейбуси, трамваї і автобуси. Вони в першу чергу реорганізували свою маршрутну сітку. Не накладалися маршрутні таксі, транспортні засоби на рух тролейбусів, які робили маршрути економічно невигідними. Коли приїжджала маршрутка і забирала всіх пасажирів з тролейбуса. Ще ми не маємо досвіду ремонту нових тролейбусів. Львів і Вінниця мають цехи капітального ремонту. Вони почали ремонтувати, почали з старих тролейбусів і тепер вони мають повний функціональний цех і можуть дозволити собі нові тролейбуси. І ще одне питання в купівлі тролейбусів. Варто міняти ще і підстанції, бо більша частина втрат саме на підстанції і на мережах. Розвиток саме мережі тролейбусів теж є питанням важливим. Тому, якщо ми просто купимо тролейбуси, ми через декілька років матимемо таку ж ситуацію, лиш матимемо ще й відсотки.
Людмила Григорчук: Як краще, купувати відразу ж велику кількість тролейбусів, чи розтягнути купівлю транспорту на декілька років?
Віталій Гавриш: Треба якомога більше збільшити парк вживаних тролейбусів, щоб інтервал руху був мінімальний, щоб вони рухалися кожних 3-5 хвилин. А нові тролейбуси через 5 років вже потребуватимуть ремонту. Цього року треба купувати 30-40 тролейбусів мінімум вживаних і може 1-3 нових тролейбусів. Випробувати їх.
Людмила Григорчук: Чи є вже ваше бачення, скільки коштів треба закласти на 2017 рік на тролейбуси, адже цифри ще немає конкретної?
Віталій Гавриш: Я думаю, що точку цифру ми визначимо на найближчій сесії
Андрій Ілюк: Після того, як це питання розглядалося на сесії, то ЗМІ, лояльні до влади розгорнули цілу кампанію з дискредитації на рахунок кредитів на тролейбуси. Людей переконують, що депутати проти тролейбусів, що депутати проти нових тролейбусів. То я хочу відповідально заявити, що жоден депутат не проти тролейбусів і вважає, що вони потрібні і що потрібно оновлювати парк, але не в такий спосіб. Уявляєте, наскільки безвідповідально міський голова підійшов до цього, що депутатам навіть не роздав проект рішення цього питання. Тобто нас хотіли змусити шантажем приймати рішення, брати на місто, вішати на чернівчан зобов’язання 8 мільйонів євро. Вирішувати питання замість тисячі людей за годину часу. Це ненормальний спосіб прийняття цього рішення. Я вважаю, що подивитися на цю ситуацію, яка сьогодні з курсом, ми не знаємо, який буде курс через місяць, не те, що говорити про рік чи два і брати кредит у валюті – це самогубство для міста. Тим більше, якщо міська рада запропонувала чіткий вихід з ситуації, скасовуємо рішення виконкому, підконтрольного Федоруку, щодо того, що бізнес Бурбаків, ринок Добробут, звільнений від сплати у соціально-економічний фонд розвитку міста, це близько 400 мільйонів гривень. Скасовуємо це рішення, хай державницькі народні депутати в лапках, Максим Бурбак, Микола Федорук беруть на себе відповідальні рішення, повертають ці кошти місту і ми ці кошти відразу ж спрямовуємо на купівлю тролейбусів і на ремонт доріг.
Людмила Григорчук: Пане Олександре, як ви вважаєте, скільки треба купити цього року тролейбусів? Відразу велику кількість чи потрохи?
Олександр Пуршага: Щодо кількості закупівлі тролейбусів у 2017 році, ми обговорювали вже, ми плануємо закупити мінімум 30 тролейбусів вживаних і я думаю, що ми потихеньку будемо рухатися вперед і все буде в порядку.
Людмила Григорчук: Питання секретаря досі висить у повітрі. Може не треба секретаря взагалі?
Віталій Гавриш: Cама посада ще є вакантною, ми розуміємо, що вона ще висить у повітрі. Але потрібно заповнювати всі вакансії. Я депутат вперше, я не знаю, чи треба його, чи ні. Це може більше помічник міському голові на сесіях, може депутатам, я не можу порівняти, не знаю. Якщо ж така вакансія, це передбачено законом, то треба її заповнювати. Але у нас ще заступника міського голови немає, керівників управлінь. Питання секретаря це лише одне з багатьох.
Людмила Григорчук: Чому кадрові проблеми у міській раді? Про секретаря депутати не можуть домовитися, а заступник, керівники управлінь?
Віталій Гавриш: Кажуть, що низькі зарплати, а вимоги високі. А вимоги насправді встановлюємо ми. Виконавча гілка влади, міський голова, зокрема. Якщо ви подивитися на відділ туризму, де працює півтора людини без керівника, бо вимоги до керівника – це знання двох іноземних мов. Знайти людину із знаннях двох іноземних мов на таку зарплату, це нереально. Якщо ще й людина раніше не працювала у державній службі, то зарплата буде мінімальною. Треба переглядати вимоги.
Людмила Григорчук: Ви не вирішували у своїй фракції, хто вартий бути секретарем?
Віталій Гавриш: Ми в себе поки що секретаря не вибирали. Ми вже десь спілкувалися, але рік тому це був абсолютний брак досвіду, наші депутати вперше зайшли в сесійну залу. Сьогодні ми можемо про це говорити, але ще поки що не спілкувалися. Сказати, що ми готові запропонувати кандидатуру від своєї фракції я не можу.
Людмила Григорчук: А є такі фракції, за представників яких ви не будете голосувати?
Віталій Гавриш: Все залежить від кандидатури. Самопоміч працює з людьми в першу чергу, а не з фракціями. На сьогоднішній день буде кандидатура, тоді будемо обговорювати.
Андрій Ілюк: Якщо така посада передбачена законодавством, то її має обіймати людина якась, хтось з депутатів. Але насправді секретар міської ради – це спадок радянського минулого. Ця посада по суті відсутня у всіх органах місцевого самоврядування у Європі. Секретар – це людина, яка за відсутності міського голови може вести сесії на пленарних засіданнях, це людина, яка відповідає за роботу організаційного відділу, все. Це не настільки важлива посада, як намагаються створити зараз уявлення у людей.
Людмила Григорчук: Хочу з вами посперечатися. У нас людина, яка займала цю посаду, керувала містом.
Андрій Ілюк: Так, ця посада важлива, коли міський голова припиняє свою роботу. Але думаю, що ми до цього не дійдемо і ця посада не буде такою важливою. Це просто один з депутатів сідає поруч з мером, от і вся різниця.
Людмила Григорчук: Ви б не хотіли були секретарем?
Андрій Ілюк: Якби моя фракція мене висунула, я б подумав.
Людмила Григорчук: Ви готові взяти на себе відповідальність і бути спадком радянщини?
Андрій Ілюк: Я не можу відповісти. Я переконаний, що кожен депутат може взяти на себе відповідальність.
Людмила Григорчук: Пане Олександре, у вас більше фракція, ніж Свобода чи Самопоміч, до вас певно швидше підійдуть з пропозицією обрати когось зі своїх колег стати секретарем. Ви вже думали, напевне, про те, хто б міг зайняти цей пост.
Олександр Пуршага: Я впевнений, що ця посада потрібна сьогодні і дуже її сьогодні бракує. Це той невеличкий місток між депутатським корпусом і міською владою. Якщо нам потрібно, ми маємо секретаря, з яким ми зустрічаємося і обговорюємо всі питання. Це по-перше. По-друге, більше часу з’явиться у міського голови, він може поїхати за кордон, провести зустрічі, ця посада потрібна. Чому немає секретаря? Наша політична сила має багато фахівців, які могли би бути секретарем. Мають досвід, але я хочу сказати, що у міській раді є більші фракції, це Рідне місто і БПП, які мають більше депутатів, ніж ми. Мабуть з них потрібно починати. Коли постане питання обрання, то ми вже будемо обирати, підтримувати, голосувати. Треба вести перемовини, а вони чомусь не ведуться.
Людмила Григорчук: За цей час ніхто не питав, чи готові ви підтримати його, підраховуючи голоси?
Олександр Пуршага: Були такі розмови, не скажу про кого конкретно говорилося. Шкода, що секретаря немає досі, це показує нашу неможливість домовитися, скажу відверто. Це є мінус для всього депутатського корпусу. Нам потрібно сідати і домовлятися разом з міським головою, але й нас останнім часом не дуже складається це. Але я вірю, що депутати знайдуть можливість домовитися.
Людмила Григорчук: А ви не бачите себе на цій посаді?
Олександр Пуршага: Якщо запропонують і довірять, то буду працювати, але це надто велика відповідальність. Сьогодні багато проблем у місті, іти працювати, то це як казав один мер: Хто такий мер? Політику тут в осторонь треба поставити, це каналізація, водопровід, тролейбуси. Я також думаю, що кожен з депутатів може секретарем працювати, але ця робота важка.
Людмила Григорчук: Депутати тепер працюють під прицілом не лише громадськості загалом, але й зокрема учасників АТО, які не соромляться казати те, що думають. Останні перипетії у ратуші щодо видачі чи невидачі грошової компенсації на житло. Чому тут немає у депутатів єдності?
Олександр Пуршага: Щодо видачі компенсації АТОвцям, хочу зазначити, наші хлопці заслуговують на це і ми будемо робити все, щоб вони отримали ці кошти. Але я хотів би наголосити, що депутатський корпус прийняв правильне рішення. Ми проголосували за те, щоб виділити близько 30 мільйонів. Але, знаєте, на жаль, всюди втручається політика. Самі хлопці між собою десь почали дискутувати. Ми проголосували, кошти виділили, але довели думку: щоб хлопці між собою домовилися. Кого вони визначать, той отримає ці кошти. Сьогодні це потрібно робити. Думаю, ми все зробили правильно.
Віталій Гавриш: Сперечалися довго. Хотілося прийняти найбільш виважене рішення. Якщо говорити детально, то перше рішення, перша череда рішень, які були прийняті по цій програмі – це був правильний шлях. Ми дійсно одні з перших міст, які з міського бюджету створили програму, виділили кошти і ті кошти були фактично виділені. Але після того, як, дійсно, виникли непорозуміння між учасниками АТО, ми змогли знайти компроміс між учасникам: ми призупинили дію того рішення, допоки учасники АТО між собою не вирішать проблему, яка між ними виникла. Щоб не виникали такі ситуації більше у сесійній залі. Думаю, найближчим часом усе врегулюється. Вони домовляться між собою, а ми приймемо правильне рішення.
Слухач: Спитайте депутата Ілюка - скільки вартує його один виступ у Міській раді... і він тільки замовлення на популістичні заяви приймає чи на будь які виступи(вітання, реклама)?
Андрій Ілюк: Я такі фейки не коментую. Всі мої виступи – це та думка чернівчан, яку я висвітлюю.
Людмила Григорчук: Не пропонували вам гроші, землю, квартири, бодай шоколадку, за певні виступи?
Андрій Ілюк: На щастя, ні. Це свідчить про те, що всі розуміють, якщо підійти до депутата Ілюка, то він на це не погодиться.
Щодо теми учасників АТО, то це надзвичайно важлива тема. Велику роль відіграла політична складова, яку керівництво міста намагалося сюди замішати. Питання в тому, що та програма, яка є державна – вона сьогодні не працює. Ми стояли перед вибором: виділити певній частині АТОвців кошти на житло або нікому. Ми вирішили, звичайно, хоча б якійсь частині – це люди, яких запропонувала асоціація ветеранів АТО Чернівецької області. Звичайно, ми на це пішли. Вважаю, що це правильний крок, гідний. Ганьба тим депутатам, міському голові за те, що вони не голосували за це рішення. Хочу також сказати, що фракція «Свобода» не голосувала за призупинення цього рішення. Єдина фракція у міській раді, яка цього не підтримала.
Людмила Григорчук: Пане Олександре, а вам не пропонували гроші за голосування, виступи…?
Олександр Пуршага: Хочу відверто сказати, що «Батьківщина» – це відповідальна політична сила, яка приймає рішення і голосує саме за те, щоб підтримати мешканців міста Чернівців, за проблеми чернівчан. А щодо пропонували чи не пропонували, то нам пропонують тільки одне, приходять люди з проблемами і нам доводиться вирішувати те, що може й не маємо вирішувати, це робота департаментів і управлінь. Приходять до нас, що дах зірвало, чи тече і т.п.
Людмила Григорчук: Ви ж працюєте без зарплати, не хотіли б ще підзаробити?
Олександр Пуршага: Я працюю на державній роботі, заробляю кошти для життя. Але ми, депутати, які сьогодні знаходяться у міській раді, усвідомлюємо, що ми маємо робити і несемо відповідальність за всі наші дії, за наших людей, які нам довірили, проголосували за нас. «Батьківщина» має свій лекторат і ми будемо все робити, щоб виконати всі завдання.
Людмила Григорчук: Тобто гроші не брали
Олександр Пуршага: Так точно
Людмила Григорчук: Пане Віталію, ви казали, що досвіду десь бракували, може десь ы взяли гроші
Віталій Гавриш: Та ні, не може такого бути. Щоб говорити, що пропонували гроші, тим паче, що брали ті гроші, то це все голослівно. То на прикрість тим людям, які думають, що депутати, це люди, які отримують гроші за певну винагороду, то хочу сказати, що ми ті люди, які розбираються в проблемах, в яких не розібралися виконавчі органи міської ради. Люди приходять зі своїми проблемами, може це і неправильно, що ми розбираємося в дріб’язкових проблемах, які мають вирішити чиновники на місцях, але це те, що відображає діяльність депутата. Тому нам гроші не пропонували і ми їх, відповідно, не брали.
Віталій Гавриш: Щодо АТО: якби не було певних перипетій, на сьогодні вже до 60 сімей могли отримати квартири. 30 сімей минулоріч і 30 сімей у цьому році. Просто це питання відтягнулося. Сподіваюсь, воно якомога швидше вирішиться. Питання стоїть в учасниках АТО. Вони мають між собою вирішити, щоб не виникло такого конфлікту. Але конфлікт у певній мірі був награний, бо якщо певні особи не попали в перший список, думаю, можна було б враховувати і вони потрапили б у другу десятку. Програма, яку ми запропонували, відрізняється від державної. Вона більш лояльна, але простіша.
Людмила Григорчук: Скажіть, який напрямок у Чернівцях потребує найбільше вкладень фінансових і людських цьогоріч: може туризм, освіта чи спорт. І насамкінець пропоную кожному з вас поділитися своїми враженнями про минулий рік. Чи задоволені тим, що змогли зробити в 2016 році.
Андрій Ілюк: У нашому місті немає неважливих напрямків, є питання в тому, що ті кошти, які депутати спрямовують на ті чи інші напрямки, їх не можуть повноцінно реалізувати і вкласти у ті чи інші об’єкти. Звичайно, побажання, щоби ті кошти, які сьогодні у міському бюджеті, спрямовувалися на розвиток і на життєдіяльність міста. А стосовно того, чим ми пишаємося, то тим, що міська рада визнана найдемократичнішою в Україні. Тут і наш внесок. Що закуплені тролейбуси, ми також за це голосували, щоб виділити на це кошти. Ми пишаємося тим, що запроваджений бюджет участі, він так само запроваджений з нашими голосами.
Віталій Гавриш: На 2017 рік багато планів, але всі вони будуть скориговані в межах того бюджету, який ми будемо мати. В першу чергу – це соціальна сфера. Вона потребує уваги і варто говорити, що з підняттям заробітної плати, пенсії не піднялися. У малозабезпечених людей будуть проблеми, тому ми в минулому році прийняли зміни до програми «Захист», де передбачалося інвалідам першої групи виплата допомоги, в цьому році цю програму поширили повністю на всю групу, багато програм насправді прийняли за нашої ініціативи. Найбільша особиста моя гордість - це програма PROZORRO. Ми прийняли рішення про прозорі закупівлі, прийняли обмеження, це зменшило маніпулювання та приховування закупівель, оскільки все відбувалося через закупівлі в Інтернеті, можна було вносити корективи, чи зробити звіт по цих закупівлях. Це найбільша гордість і досягнення в минулому році. І ще один проект, який на сьогодні важливий, гордість нашої фракції, це продовження роботи, напрямку будівництва тунелю, який з’єднає мікрорайон Гравітон і Південно-Кільцеву. Виділили минулого року кошти на технічне обґрунтування, на проект. Проект проходить погодження, вносяться зміни і я сподіваюся, що за підтримки депутатів, виконавчої влади, ми зможемо наступного року реалізовувати цей проект.
Олександр Пуршага: Якщо чесно, то гордитися мало є чим. Рік був цікавим, багато ми дискутували, було багато молодих депутатів, які не мали досвіду, але роботи було багато зроблено. Чим я хизуюся, то це тим, що більшість наших питань якраз винесено назовні. Ми десь залучаємо, десь змушуємо наших мешканців вникати у проблеми, брати участь у цьому. Є питання кредиту, то беріть на себе також відповідальність. На цей рік хочеться, щоб ми в цьому році більше уваги звернули на дороги і будівництво мостів. Хочеться, щоб ми у цьому році збудували більше житла і щоб ціни були доступними. Переживаю за те, що не дай Господь у нас не з’явився ще один проспект, 116, це проблема, яка залишилася нам в спадок. І ми тепер будемо його вирішувати. Я думаю, що ми багато зробимо на благо городян.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter