Друкопис програми "Суть Речей" від 12 січня 2017 року. Тема програми про транспорт в Чернівцях
Запрошені гості: заступник міського голови Володимир Середюк та громадська діячка Тетяна Лебухорська
Ведуча: Людмила Григорчук
Людмила Григорчук: Пане Володимире, як доїхали сьогодні? Не важко пересуватися зараз Чернівцями?
Володимир Середюк: З міської ради за 10 хвилин доїхав в студію.
Людмила Григорчук: Громадський транспорт рухається?
Володимир Середюк: Все нормально. Рухається, і тролейбус, і маршрутки.
Людмила Григорчук: Є проблеми з транспортом загалом? До вас звертаються з цими питаннями?
Володимир Середюк: Безумовно, є проблеми. І з тролейбусами, і з приватними перевізниками. Більшість питань стосуються дотримання графіків. Досить багато питань по приватним перевізниках, їхнє відношення до пасажирів. Є життєві проблеми, це пільгове перевезення пасажирів в автобусах саме, неодноразово зазначали, що 17 пільгових маршрутів у нас пільгові, а всі інші, на жаль, не можуть возити пільговиків. І виникають конфліктні ситуації, коли люди вимагають безкоштовного проїзду в цих маршрутках, які не є пільговими.
Людмила Григорчук: Пані Тетяно, ви без проблем до нас дісталися?
Тетяна Лебухорська: Так, без проблем, на таксі. Загалом, я більше ходжу Чернівцями. Якщо говорити про мобільну систему Чернівців, то вона починається з пішоходів, і лише потім йдеться про громадський транспорт. Якщо говорити, як рухається Чернівцями, то у нас дороги прибирають для машин, але тротуари не прибирають для пішоходів. Думаємо про те, як зробити дороги, де взяти кошти на ремонт доріг, але менше думаємо про ремонт тротуарів, часто навіть не думаємо про тротуари. Як би там не говорили, не декларували те, що в Чернівцях пріоритет надають пішоходам, то по відчуттям пріоритету цього нема.
Володимир Середюк: Важко не погодитися . На все є суб’єктивні і об’єктивні причини. Об’єктивні причини – це дуже великий обсяг опадів і недоукомплектованість ЖРЕПів працівниками і двірниками. На сьогодні укомплектованість складає 70%, 30% складає вакантних місць по організаціях, вони не дуже активно заповнюються. Дуже мало людей, які хочуть працювати двірником. І забезпечити потреби мешканців нашого міста за цих причин – неможливо. В рамках того, що ми зараз маємо, то ми маємо по всьому місті 250 двірників, які виходять щоденно при будь-якій погоді. Крім того, приватні підприємці біля своїх приміщень своїми силами згідно правил благоустрою зобов’язані прибирати сніг. Всі задіяні в даному процесі. Добре це чи погано, це може не всім подобається, але це максимально, що можна зробити. Більше зробити, на жаль, можливості немає. У ЖРЕПів є також 13 одиниць техніки, тракторці, які задіяні на розчистці площ. Можна дискутувати наскільки якісно вони розчищені. Це краще, що ми могли зробити. Суб’єктивні фактори – це людський фактор. Це хтось захворів, хтось не вийшов. Це можна ще 10-15% відняти. Того ми маємо близько 50% загальної укомплектованості.
Людмила Григорчук: Тобто, справді, тротуари у нас залишилися на останній позиції, які ми прибираємо? Чи це так нам здається?
Володимир Середюк: В неділю активно обговорювали, що не прибираються дороги. Я в понеділок, не попереджаючи МіськШЕП, я особисто виїхав на підприємство і пересвідчився, що вся техніка була на маршрутах. Більше того, керівництво також було на дорогах, моніторило ситуацію. Можемо багато дискутувати, але це є факт. Техніка, в кількості 23 одиниць по всьому місту, була на маршрутах. Все робилося згідно затверджених рішень. Хочу зазначити, що техніка, яка є в МіськШепі, її кількість, точно не є оптимальною. Було б більше, ефективніше робилося б. Але зробити більше ми не можемо фізично.
Людмила Григорчук: Чи немає можливості міська влада на декілька днів скористатися послугами людей, які зараз шукають роботи і стоять на обліку в центрі зайнятості?
Володимир Середюк: Треба лише бажання. Ми можемо з центру зайнятості брати людей, але люди, м‘яко кажучи, не погоджуються на ті пропозиції, які їм надають. Рівень соціальної допомоги і співвідношення до зарплати стимулює людей до того, що їм легше сидіти дома, отримувати субсидію і допомогу по безробіттю, чим іти на роботу, фактично на ті самі кошти. Не можна, якщо ми будемо робити одне і те саме, очікувати один результат. Якщо заробітна платня на рівні субсидії і допомоги, то не можна сподіватися, що люди побіжать працювати двірниками, чи на іншу роботу.
Людмила Григорчук: Тобто безвихідна ситуація?
Володимир Середюк: Ні, не безвихідна, ми працюємо, шукаємо вихід. Ми зараз опрацьовуємо таку можливість, що, якщо людина відмовляється один раз від роботи, то наступного разу їй вже не будуть платити допомогу. Банальний приклад приведу, людина, яка отримує зарплату в конверті, вона опиняється в комфортних умовах, через субсидію, принаймні в кращих умовах, чим та людина, яка працює офіційно. Як ми її можемо стимулювати працювати, скажімо, в бюджетній сфері? У нас має бути соціальна відповідальність. Люди повинні розуміти, що, якщо ви одержуєте субсидію від держави, не сплачуєте податки, отримуєте заплату в конверті, то не можна очікувати на покращення, що хтось прийде і чарівним помахом палички все змінить. Все має наслідки.
Людмила Григорчук: Ви задоволені такою відповіддю, Тетяно?
Тетяна Лебухорська: Прозвучала фраза: керівник виїжджає і дивиться, чи є техніка на місцях. 23 GPS купити, поставити і не їздити, а відкрити комп’ютер й подивитися де ця техніка. Хмельницький, здається, має онлайн-систему. Вони дають графік прибирання вулиць і координати, де кожен мешканець може зайти і побачити, де зараз знаходяться ті машини. Ми, може б, навіть, на бензині трішки зекономили.
Володимир Середюк: Я не їхав суто аби подивитися в Міськшепі чи є техніка на місці. Я їхав по маршрутах, аби подивитись, наскільки якісно розчищають дороги. Проїхав Рошу (основні маршрути), Садгору. Не скажу що десь були затори. Транспорт рухався. Навіть по Гагаріна – важкою ділянкою – рух був як вверх, так і вниз.
Єдине, домовлялися про часткове перекриття по Гагаріна, коли там проходила техніка.
Щодо GPS – я двома руками підтримую ініціативу. Банальну річ скажу: питання фінансування таких речей і закладення коштів на придбання GPS. І справа не тільки в придбані, їх треба обслуговувати, потрібні інформаційні ресурси, єдину платформу, де можна буде побачити.
На сесії міськради прийняли доручення прорахувати ціну питання. Думаю, найближчим часом одержимо результат. Це контроль за використанням паливно-мастильних матеріалів та сипучої суміші. Але це не дозволить мені, як куратору, сидіти вдома. Мушу сам вийти подивитися на стан доріг. Це й було для мене ключовим в понеділок, коли я виїхав.
Тетяна Лебухорська: Аби не виїжджати на дорогу, можна б використати GPS, якби вони були на громадському транспорті: відстежуючи швидкість руху громадського транспорту по тій чи іншій вулиці можна зробити висновки про те, наскільки прочищена дорога. Звичайно, є ще трафік, але я веду до того, що потрібно думати про розвиток і використання тих можливостей, технологій.
Володимир Середюк: Це вже не ідея, а реалізація. Тролейбуси всі забезпечені GPS вже давно. У договорі з приватними перевізниками є чіткий пункт щодо забезпечення ними GPS-приладів із наданням доступу.
Щодо термінів: при тарифі 3 гривні вони цього не зроблять.
Варіанти: розриваємо договір з перевізниками. Простий приклад: 19 маршрут. До моменту проведення конкурсу, пропонували: робіть з ним, що хочете. Забезпечте тільки перевезення пасажирів. Жодного бажаючого, хто хотів би на це піти. Поки не буде конкурентного ринку, про такі речі говорити дуже важко. З перевізниками є домовленість стосовно цього: усі соціальні значущі маршрути вони повинні забезпечити GPS-датчиками до кінця лютого.
По всіх інших – мова стане відразу після перегляду тарифу. Тоді ми зможемо на це розраховувати.
Людмила Григорчук: Якщо сьогодні піднімуть тариф до 5-ти гривень, скільки часу вони матимуть, щоб виконати умови.
Володимир Середюк: якщо підвищать тариф, то за півтора місця вони встановлять GPS.
Тетяна Лебухорська: домовленість стосувалася будь-якої суми, чи тільки 5-ти гривень? Якщо буде менше 5-ти гривень, GPS буде?
Володимир Середюк: на сьогодні, по розрахунках, у них про 5 гривень мова навіть не йде. Вони пропонують 6, 7 гривень – тариф. Але принципова була позиція про те, що 5 гривень – це максимум. Далі ми рухатися не можемо. Тариф наздоганяє розвиток. Навіть з тарифом у 5 гривень мова не йде по оновлення транспорту. Мова йде про можливі пільгові місця на несоціальних маршрутах, встановлення GPS, обслуговування, щомісячна абонплата.
Людмила Григорчук: Я, як людина, яка користується щоденно громадським транспортом, і не лише в місті, а й приміськими маршрутами, шокована, що плачу більше, а їду в брудному, холодному транспорті.
Тетяна Лебухорська: Тут мало би виникнути в споживачів питання, окей, 5 гривень, через два місяці тоді має бути GPS. Згідно договору, який укладає перевізник, транспорт має бути чистий, навіть за 3 гривні. Це бізнес як для міської ради, так і для перевізників.
Володимир Середюк: Для міської ради не бізнес.
Тетяна Лебухорська: Міська рада вступає в ділові відносини з перевізниками, вона є замовником, клієнтом . Яка відповідальність у перевізника, що брудний автобус, що автобус не виїхав на рейс, якщо водій хамить чи палить? Чи якою повинна бути відповідальність?
Володимир Середюк: Відповідальність має бути, як на мене, грошова, штрафні санкції. Але є законодавство, яке не визначає розмір штрафу. Поліція, якщо фіксує розмову по мобільному телефону, чи якісь інші прецеденти, то вони штрафують. Але не міська рада.
Тетяна Лебухорська: А коли автобус не виїхав на рейс?
Володимир Середюк: Вони повинні повідомити департамент. Департамент має фіксувати такі речі. Вони мають максимально швидко вивести інші автобуси на лінію, а міська рада в свою чергу має запропонувати економічно обґрунтований тариф перевізникам. Скажемо правду, обидві сторони не виконують в повному обсязі договір. Щодо брудного транспорту, то вони повинні при перезмінці, в обід і ввечері проводити порядок в автобусі.
Тетяна Лебухорська: В такому випадку, якщо ми не контролюємо перевізників, то ми не зацікавлені в тому, щоб було виконання договору. Ми є заручниками ситуації, тому що для перевізників тариф – це один спосіб шантажу і другий спосіб шантажу, що вони кажуть, що вони не вийдуть на рейс. Чомусь інші міста виходять з цієї ситуації, наприклад, Івано-Франківськ, які абсолютно спокійно, в межах чинного законодавства у договорах передбачили штрафні санкції, вони не великі, але вони є. За дрібні порушення вони просто платять грошима.
Володимир Середюк: Ми обговорювали це з нашими юристами. Я вам можу сказати, що просто перевізники Франківська не оскаржували це в судовому порядку. Фактично підстав для штрафів немає. Чому ми зараз не накладаємо штраф 300 гривень, якщо бичок кинули проти урну? Можна це зробити? На підставі чого?
Тетяна Лебухорська: Якщо це прописано в адміністративному кодексі
Володимир Середюк: На якому рівні це прописується?
Тетяна Лебухорська: Ми говоримо про господарські питання, штрафи для перевізників можна передбачити.
Володимир Середюк: Перевізник просто не погодиться на такий договір. Наші договори так довго укладалися… Вони були і без цих пунктів у судах, і у господарському, і у апеляційному.
Питання з Вайбера: Щодо єдиного електронного квитка. Наталя Якимчук зробила перші кроки у цьому напрямку. Домовилися з Вінницею, які обіцяли допомогти у впровадженні електронного квитка. Як зараз у Чернівцях з цією ініціативою?
Володимир Середюк: На сьогоднішній день неодноразово обговорювалося, ініціатива надзвичайно хороша, але надзвичайно дороге впровадження. Якщо для прикладу, Львів витратив 8 мільйонів Євро кредитних коштів взяв на впровадження і систему, Вінниця десь так само. Коли ми говоримо про стан і тролейбусів, і автобусів, це напевно, наступний етап, коли ми хоча б забезпечимо більш-менш пристойну якість перевезень, тоді ми можемо говорити про цю систему. Звичайно, краще було б розвивати це все паралельно. Але є поняття можливостей. Якщо пріоритетний напрямок цей, то звідкись треба взяти гроші. На сьогодні це питання в обговореннях і в роздумах, але конкретних дій у впровадженнях немає.
Тетяна Лебухорська: Що таке електронний квиток з точки зору пасажира? Цей квиток дає повний облік пасажирів. Запроваджуючи електронний квиток ми знімаємо питання, скільки проїхало пільгових, скільки з повною оплатою. Якщо є електронний квиток, то є зафіксована кількість тих транспортних одиниць, які вийшли на рейс. Маючи цю систему, перевізник не може приховувати, це знижує втручання людського фактору. Ми готівку не приймаємо, ні водій, ні кондуктор. Запровадження електронного квитка повністю перекриває не зовсім чисті схеми, якими користуються перевізниками. Тому я бачу, що перевізники будуть чинити спротив цій системі, але ті переваги, які вона несе, то це безумовно і абсолютно це плюс для транспорту. Чи питався хтось у виробників цього обладнання, скільки коштують сканери, білетомати, друк білетів? Цікава цифра.
Володимир Середюк: Фірма одна з Чехії влітку приїжджала до нас, представляла обладнання для електронного єдиного квитка. З технічним обслуговуванням. Вони готові все це забезпечити за власний рахунок на всі транспортні засоби. Умова – 20% від тарифу. Якщо у нас є три гривні, то 60 копійок з цих гривень перераховуються їм. Якщо враховувати підвищення тарифу, то це буде знову 20%, якщо беремо 5 гривень, то ще на гривню треба платити більше для квитка. Це 6 гривень буде проїзд. Нічого немає безкоштовного, цей час пройшов. Питання, чи готові будуть за це платити споживачі. Яку ми сферу не візьмемо, то все буде впиратися у фінанси.
Людмила Григорчук: Питання транспорту вже два місяці є актуальним і на сесії міської ради. Спочатку через питання кредиту на придбання тролейбусів, а сьогодні ще й щодо питання ціни на проїзд. Щодо тролейбусів, справді, з рухомим складом тролейбусного управління біда. Цього тижня був день, коли 30 тролейбусів не виїхали на лінію через поламки.
Володимир Середюк: Гроші в бюджеті є і бюджет за 2016 рік зараз уже можна сказати, що виконаний, є певний залишок коштів. Це ті кошти, які були розподілені в свій час, вони зарезервовані за тими чи іншими речами. Бюджет така річ, що він має бути збалансованим, якщо ми звідкись беремо, то ми десь маємо забрати. Ми би хотіли, щоб це був самопоновлюючий об’єкт. Треба надіятися на себе, не потрібно чекати звідкись і щось, ходити просити, треба в першу чергу надіятися на себе. Як в житті, так і на рівні управління міста. На сьогодні що ми маємо, зношений тролейбусний парк, фактично декілька тролейбусів залишилося, вік яких менше 30 років. Це об’єктивні причини. Що з цим робити? Оновлення треба. Є декілька шляхів. Хто би що не казав, а нам вдалося цього року купити 12 бувших у використанні тролейбусів. Що б хто не говорив, то за ту ціну, яку ми взяли, то тролейбуси в досить гарному стані, деякі тролейбуси вже є на лінії, ви можете в цьому переконатися.
Слухач. У нас гарні приємні кондуктори, порада, щоб до тролейбусів підійти дуже серйозно. Бо самі щирі чернівчани їздять цим видом транспорту. Це має бути пріоритетом для міської ради. Якщо ми закуповуємо бувших у користуванні тролейбусів, то варто просити до них комплектуючі і запчастини.
Володимир Середюк: Так само кажу, що для міста, для міської влади, пріоритетним є розвиток електротранспорту, як екологічно чистий транспорт і громадський транспорт. Хотілося б забезпечити можливість, щоб центральна частина міста обслуговувалася виключно електротранспортом. Щодо технічного стану запчастин, згідно договору, було передбачено, що всі дефекти по тролейбусах постачальник замінює або надає відповідні матеріали безкоштовно і хочу зазначити, що постачальник по 12 тролейбусах наші вимоги такі не оскаржував. Ті тролейбуси, які у нас є, то це не панацея, це всього 12 машин, які обслуговує наш парк. Треба оновлювати парк новими тролейбусами. Це дискусійне питання. Як це робити. Чи купити відразу 30-40 тролейбусів, чи купувати по 10 тролейбусів щороку. Це вже сфера економістів і технічних працівників, щоб дійти однієї думки. Хочу лиш зазначити, що в автомобілі новому десь 5 років нічого не треба ремонтувати, після того в Європі, які мають таку можливість, вони обмінюються, щоб не мати проблем. Це один з аргументів, що ефективніше добре розтягнути на декілька років. Бо якщо закупити всі разом, то вони потім всі одночасно і будуть ламатися.
Людмила Григорчук: Скільки там треба тролейбусів?
Володимир Середюк: Загальна потреба 120-130 тролейбусів. Це станом на років 20-30 назад. Щоб забезпечити проїзд по всіх маршрутах. Коли не було ще приватних перевізників.
Людмила Григорчук: Зараз на лінії скільки?
Володимир Середюк: Зараз у нас 52 тролейбуси на лінії. З них протягом дня близько 10 тролейбусів сходять з лінії з тих чи інших проблем і це не в зимовий період. В зимовий період ситуація ще гірша. Наша потреба в 60 тролейбусів, це так, щоб змінити ситуацію. 60 тролейбусів купувати одномоментно, це непідйомно для міста. Це на декілька років забути про інші проблеми життєдіяльності міста. Тому я би притримувався позиції, що має бути все збалансовано і беушні тролейбуси, які є ще в Європі у тих містах, де за ними доглядали, можуть бути для Чернівців. Добре було б 6-7 тролейбусів щороку протягом декількох років і нових тролейбусів. Є ряд ризиків. «Шкоди», тролейбуси, які наші механіки можуть відремонтувати з закритими очима, тим не менше, коли ми отримали тролейбуси з Європі цієї марки, лише новіша модифікація, то виникли проблеми, не могли завести ці тролейбуси. Їхали в Тернопіль, вчилися там, як це робиться. У нас ще й специфічна місцевість у міста, з підйомами, спусками, зокрема вулиця Гагаріна. Не всі тролейбуси можуть піднятися на цей підйом. Тому, коли ми визначали технічні характеристики для тролейбусів, це все враховували. Зокрема «гармошки», які зараз їздять, то вони мають два двигуни. Вони без проблем на цей підйом піднімаються. Туту дуже багато питань, як економічних, так і технічних.
Людмила Григорчук: Розкажіть, що ми зараз можемо собі дозволити, а не те, що нам потрібно?
Володимир Середюк: На сьогоднішній день ми просто можемо чекати, 20 січня проведуть громадські слухання про кредит, там буде прийматися остаточне рішення, на січневу сесію планується винесення питання кредиту. Тоді вже можна буде формувати якісь кроки наступні. Зараз говорити про щось більше, я думаю, що проблемніше. Зараз можна говорити про те, що продовжувати роботу в купівлі беушних тролейбусів. Щодо купівлі нових, в певній кількості, то також можна було б на сесії міської ради цього добитися. Щодо кардинальних змін, про купівлю 30 тролейбусів через кредит ЄБРР, я не можу сказати, чи буде таке рішення прийняте. Туту уже буде багато залежати від депутатів і від громадськості, чи будуть люди активні на громадських слуханнях.
Тетяна Лебухорська: Однією з важливих, позитивних рис Чернівців у плані мобільності є збереження електротранспорту. Трамваї у нас також були, якби вони були досі, ми може б жваво у них вкладали гроші. Є багато думок, що трамваї, можливо, б для Чернівців були б кращими, ніж тролейбуси. Тролейбуси ми зберегли, але погано. Можна було б краще. Роки не оновлювався транспортний парк. Це означає, що не йшлося про розвиток, а лише про те, що головне пережити тепер, а там як буде… Тролейбуси для Чернівців є стратегічний транспорт. По-перше, це єдиний вид комунального транспорту, ну, ще є перший маршрут, який обслуговується ЧТУ. Але в цей транспорт може місто вкладати гроші, розвивати, може саме приймати рішення, як цей транспорт має розвиватися. Як ми почули в першій частині передачі, то з приватними перевізниками ми цього не можемо робити. Як з тим GPS. Роки ми їх чекаємо, домовляємося, і роки їх не маємо. Який поточний стан зараз, всього 78 тролейбусів, з них 52 виходять на лінію. 20 вже не придатні для використання. За їхніми даними, близько 30 тролейбусів ще мають термін використання ще один рік. Треба віддати належне тим технічним фахівцям, які працюють в тролейбусному управлінні, як би ми не дивилися на ці тролейбуси, які вони б нам не здавалися страшними, але вони є, і вони їдуть. Але так не буде вічно. Наразі маємо загрозу, що близько 30 тролейбусів в 2017 році можуть просто зійти з лінії. Тоді замість 52 додасться ще 10, які закупили і вийдуть на лінію. Але зніметься 30. Погоджуюся з паном Володимиром, що у нас шлях один – комбінувати придбання вживаних тролейбусів і купувати нові. Але як їх купувати? Мені дивно, чому я не почула від заступника міського голови його думку, чи погоджується він брати кредит, чи ні. А ще чи закладені кошти в бюджет 2017 року на закупівлю нових тролейбусів?
Володимир Середюк: Ні, не закладено. Якщо ми говоримо про нові тролейбуси то це 5,5 мільйонів гривень на один тролейбус, при купівлі 7-8 тролейбусів на рік, то, як на мене, не настільки це відчутно для бюджету. Минулого року бюджет навіть не відчув цього навантаження. Щодо кредиту, я підтримую ідею, але чи ми готові платити за це. Кредит – це кредит, в якому закладені фінансові ризики, а курс Євро за 15 рік дав плюс 25%, за 16 рік плюс 10% на курсі. Чи готові ми платити це все і взяти на себе ці всі ризики і покласти їх на споживача? Чи ми будемо притримуватися риторики, політики, що перекласти це все на міський бюджет і сплачувати все це з міського бюджету. Ось тут питання. Треба все це прорахувати і обдумати в економічній площині. Чи готові чернівчани до підвищення тоді не на гривню, а принаймні на 2 гривні, щоб зменшити навантаження на бюджет?
Тетяна Лебухорська: Є ж розрахунки, якщо є розрахунки, то можна порахувати. Звідки цифра дві гривні? В мене таке переконання, що депутати це все заговорюють, вони не хочуть купувати тролейбуси, брати кредит спеціально. Цифри про придбання нових тролейбусів немає.
Володимир Середюк: Ще буде перерозподіл залишків коштів 2016 року, де сума значна,це десь 200 мільйонів гривень і планується там якраз такі закупки.
Тетяна Лебухорська: Але там близько 70 мільйонів ще не розподілені, а всі решті вже розподілені.
Володимир Середюк: По кредиту мова йде не лише про закупівлю тролейбусів, там передбачено загалом модернізація, і ремонт електромережі. Тому питання не тільки в придбанні тролейбусів, а системно підійти до цього питання, і транспортна сітка, і стан доріг. Дуже важко спрогнозувати фінансовий і валютний ризик. Це найбільш страшне, що є в даній кредитній угоді. А в нашій ситуації,я говорю як економіст, спрогнозувати економічну ситуацію в місті, в країні на наступний рік – проблемно, а на 10 років – це нереально.
Тетяна Лебухорська: Кредит має платити ЧТУ, чому ми не говоримо про розвиток цього підприємства? Якщо зараз за 16-й рік доходи управління склали 36 мільйонів гривень, а за кредит нам треба платити 800 тисяч Євро на рік. Це дві третіх доходів ЧТУ. Але можна новими тролейбусами збільшити кількість пасажирів, відтак збільшимо доходи, навіть не змінюючи тарифу. В тролейбусах велика кількість пільговиків, адже це єдиний вид транспорту, який возить всіх пільговиків, але стан тролейбусів відлякує тих людей, які готові платити. Якщо тролейбуси будуть комфортні, то люди будуть їздити. Це також збільшить дохід. А валютний ризик – це ризик усього нашого життя. Навіть картопля, яку ми вирощуємо у нас, прив’язана до валюти. До зростання курсу в будь-якому випадку буде і змінюватися тариф, навіть без кредиту. Пропорційно до курсу, зросте і вартість тролейбуса.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter