Друкопис програми "Суть Речей" на радіо "Станція" від 1 вересня 2016 року.
Запрошені гості: заступник міського голови, економіст, Володимир Середюк та експерт з реформ та політолог Ігор Бабюк
Ведуча: Людмила Григорчук
Людмила Григорчук: Пане Володимире, від сьогодні дорожчає електроенергія. Незабаром новий опалювальний сезон. Про збільшення ціни на тепло вже всім відомо. Ви, як представник влади, розкажіть, як з усім з цим впоратися?
Володимир Середюк: Перше – тариф на газ. Ми ще поки що не відчуваємо, до початку опалювального сезону, на відміну інших міст, і деяких наших мешканців, зокрема, у будинку, в якому я проживаю. У нас дахова котельня і централізована цілодобова гаряча вода. У нас з травня місяця гаряча вода подорожчала у два рази і складає ціна зараз 79 гривень за один куб. Ми на зборах це обговорювали, чи варто таку гарячу воду подавати, чи відмовитися і проміняти на бойлери. Але більшість мешканців погодилися. Для нас це вже відчутно. Всіх інших це чекає у жовтні місяці. Хочеться зупинитися на наступному. Відомо, що прийнято мораторій на сесії міської ради щодо підвищення тарифів. Мова йде про комунальні підприємства, ті, на які ми маємо певний вплив. Бо на подорожчання газу і електроенергії ми не впливаємо. Дані тарифи встановлюються далеко за межами в Чернівців, а саме в Києві. Комісією спеціальною. Що ми маємо в результаті. Ситуація в нас патова. Про господарський стан наших комунальних підприємств всім відомо. І за даними теплокомуненерго, якщо ми говоримо про газ, то зверх 80% тарифу – це газова складова. І згідно постанов і інших нормативних актів кабінету міністрів, кошти, які сплачують мешканці на спец рахунок теплокомуненерго автоматично розщеплюється і направляється за газ. Тому Чернівцітеплокомуненерго не має коштів на оновлення та заміну комунікацій. Подорожчання газу без підняття тарифу на гігакалорію, на тепло, з економічної точки зори призводить до наступного. Якщо у нас складова за газ підвищується у два рази, не підвищуючи тариф , ми одержуємо додаткові збитки комунального підприємства, які все одно треба сплачувати. Тому у нас ситуація наступна: або переглядаємо тариф або за рахунок платників податків ми компенсуємо різницю. Але ми вимушені, згідно договірних зобов’язань, згідно постанов, сплачувати за тим тарифом, який нам постановив монополіст по постачанню газу. Така сама ситуація і з електроенергією. Якщо ми говоримо про подорожчання, на превеликий зал вона не остання. Весною нас чекає чергове подорожчання, коли кіловат буде сягати 1 гривні 40 копійок, якщо я не помиляюся. Якщо ми говоримо про Водоканал в теперішньому стані, де обладнання на водозаборах стоїть ще тих часів, коли не особливо рахували вартість електроенергії і при подорожчанні складової тарифу, не піднімаючи тариф, робить тариф економічно необґрунтованим і вимагає введення компенсацій за рахунок платників податків. Якщо ми візьмемо по воді, то централізованим водопостачанням і водовідведенням забезпечені 74% нашого міста, якщо не помиляюся, а платниками податків є всі. На скільки ми справедливі до тих мешканців нашого міста, які не користуються централізованим водопостачанням? Ми ці гроші могли би використати для покращення їхнього благоустрою. Тут величезна проблема є, і я хочу звернутися до чернівчан, щоб вони все ж таки розуміли позицію міської ради і я, як заступник міського голови з економічних питань, намагаюся збалансувати це, щоб ми не одержали перекос. Адже через певний проміжок часу може бути так, що у нас не буде можливості конструювати комунальні підприємства і стан буде лише погіршуватися і тоді це буде вимагати зовсім інші фінансові ресурси.
Людмила Григорчук: Що тоді мораторій може змінити? Міський голова ще при голосуванні у сесійній залі говорив, що він юридичної сили він мати не буде.
Володимир Середюк: Тут питання складне. Хочу сказати, що напевне ми не з того починаємо. Нам необхідно зробити так, щоб ми споживали менше води, споживали менше тепла, не втрачаючи на якості цих послуг, тоді в результаті ця економія буде не за рахунок дотацій чи субвенцій, а саме за рахунок обмеження споживання. Якщо ми візьмемо розвинуті країни, Європу, якщо подивитися по температурі в приміщення, в найбагатших країнах норми температури є нижчі ніж у нас. В Німеччині, наприклад, 16 градусів.
Людмила Григорчук: Але привчати економити нас почали лише недавно. Адже люди все життя жили не економлячи. Поки ми досягнемо того рівня європейського, що робити?
Володимир Середюк: Це прогнозувалися, всі знали, що це буде, але не вірили. Ті мешканці нашого міста, які вчасно, або раніше об’єдналися в ОСББ, які прийняли участь в програмі енергозбереження, яку впроваджувала міська рада, вони утеплити будинки, поміняли вікна, встановили теплові лічильники. І на прикладі будинку, де я був головою ОСББ, то він взимку 15-16 року в середньому оплата за квадратний метр була на 50% нижча, ніж у будинках, які не утеплені, не модернізовані. Це без втрати на якості і температури в приміщенні. Так само, якщо ми говоримо про гарячу воду, ми вирішили, що ми понизимо температуру на літній період не 50 градусів, а 40 градусів. Також визначили графік подачі. На вечір тепліша, протягом дня – холодніша. Все це можна вирішити. Просто треба зрозуміти, що ця проблема є і вирішувати її.
Людмила Григорчук: Пане Ігорю, настрої в людей які? Реалістичні чи оптимістичні?
Ігор Бабюк: На подорожчання треба дивитися з позиції, в яких умовах ми живемо, що у нас війна на сході, що у нас криза, як пов’язана з тим, що ми гальмуємо реформи і Європа дуже песимістично ставиться до наших перспектив і відповідно це має настрої такі, що піднімається і долар, піднімаються ціни на продукти, на речі. Ви уявіть собі, якщо рік назад ви могли мешти купити за 300-400 гривень, то сьогодні таких цін давно нема, це в три рази більше зараз, а фактично найбільше страждають бюджетними і державні службовці, нижча ланка. У них середня зарплата 1200-1700, ну 2 тисячі гривні і я дуже співчуваю цим людям і ви уявляєте, які настрої, якщо половину зарплати йде лише на харчі і на одну пару одягу. Це в кращому випадку. І настрої є негативні, але ми повинні зрозуміти, що років 10 назад, коли мені розказували, що у Франції, Італії кожна людина слідкує, скільки вона витратила води, електроенергії. Я думав, а у нас все дешево, все можна було собі дозволити. Нема нічого дешевого. Звичайно, лічильники потрібно ставити, треба готуватися і вирішувати, яким чином заощаджувати кошти, у всіх європейських країнах така позиція.
Слухач. Не все так погано. Бачу, міська влада працює над тим, щоб 17 маршрутів стали безкоштовними для пільгової категорії. Щодо причин подорожчання, то треба спільно домагатися змін. Наскільки це можливо, щоб питання комунальні вирішувалися комплексно? І чи причина підняття тарифів не лише економічна проблема, а більше політична. Бо бідного громадянина легше контролювати. Зараз набирають контрактників, і це вигідно.
Володимир Середюк: Щодо перевезень пільгової категорії – це надзвичайно складне питання. Нам важко далося це рішення, бо є багато підводних каменів. В першу чергу це пов’язано з бюджетним процесом. Я не буду особливо вдаватися в подробиці, але фінансування за кошти міського бюджету є чітко визначені і вони регулюються законодавством і дуже важко здійснювати те, що хотіли би наші мешканці, бо це юридично неможливо. Тому було прийнято рішення щодо забезпечення можливості дістатися в будь-яку точку міста безкоштовно пільговиків, розробивши схему маршрутів. Програма «Захист» також була підтримана. Щоб не наврочити, в планах з понеділка запровадження цього рішення. Але в любому випадку буде багато незадоволених. І зараз приходять і кажуть, що це неправильно, мають бути всі безкоштовні, це законодавством передбачено. Це правда. Але в законодавстві написано, що компенсація з державного або місцевого бюджетів. І в певній мірі десь не виконуємо даний закон в частині міського бюджету. Але якщо забезпечити 100% фінансування з міського бюджету, ми маємо зрозуміти, що бюджет будь-який він перерозподіляється, якщо ми десь даємо, значить ми десь забираємо. Крім того, ні для кого не новина, що Чернівецька область і місто Чернівці – дотаційні. Ми отримаємо дотації державні величезні. В умовах децентралізації, коли більше повноважень залишається з більшим фінансуванням, без підтримки держаного бюджету, нам проблемно буде вирішити навіть наші соціальні зобов’язання. Моя думка так, що треба виходити на певний рівень самоокупності. А просто проїдати кошти, а дане рішення питання є тимчасовим, воно не вирішує питання в наступному році. Треба думати, що робити в наступному році, а нам треба думати, як розвиватися і це є ключовим. І я ставив собі це завданням при розробці даної програми.
Людмила Григорчук: Чи справді є політична причина цьому подорожчанню, як каже наш слухач.
Ігор Бабюк: Насправді на ціноутворення впливає не лише політика, а й багато чинників. Треба не забувати, що підприємства, які залежать від енергоносіїв, вони є в тому числі бюджетонаповнювачами і, звичайно, легше наповнювати бюджет з тих підприємств, які є найбільш ефективні. Місцеві комунальні підприємства, тепломережа чи водоканал, вони залежать від енергоносіїв, крім того, пан Володимир правильно зазначив, що часом застаріле обладнання. Де є перевитрати, тому остання аварія, коли була на водоканалі, яку шукали вирішення два дні, це теж говорить про зношеність труб. І ми очікуємо, що нарешті той кредит, який обіцяють виділити, він запрацює і все ж таки поміняють обладнання на водоканалі, воно буде більш ефективне і енергозберігаюче працювати, тому тут потрібно багато говорити. Якщо про обленерго говорити, то держава не в повній мірі контролює його, бо власність частково там навіть не українська, тут теж. А це підприємство, який має певний прибуток і цей прибуток перерозподіляється. На формування ціни впливають різні чинники не тільки політичні.
Людмила Григорчук: Слухач спитав, чи це вигідно державі збіднювати народ.
Ігор Бабюк: Воно так виглядає, що вигідно збіднювати народ. Один вчений говорив, що бідним народом легше керувати. Бо коли людину можна купити за 100-200 гривень, такою людиною легше маніпулювати. Насправді палка у двох кінцях. Нашим активним громадянам потрібно розуміти, що для того, щоби в державі щось мінялося, треба, щоб запрацювали наші реформи і не гальмувалися через якісь надумані причини.
Людмила Григорчук: Ми вже в цій студії говорили про реформи.
Ігор Бабюк: Більшість, на жаль, реформ, які впроваджуються в державі, вони всі половинчасті, деякі з них навіть не розпочалися, а деякі через брак законодавства або наприклад через якусь безглуздість, не можуть запрацювати, бо це або зумисно робиться, або з інших причин. Остання найбільша новина – електронне декларування, яке ніяк не може запуститися і запрацювати. Є чинники, через які нам не можуть надати черговий кредит міжнародного фонду. Бо у нас не виконуються певні умови. Треба розуміти, що люди при владі, чи це був Яценюк, чи Гройсман, чи інша людина - це представники певних лобістських груп. Вони розуміють, що реформи потрібні , але ці реформи роблять від «не хочу». Ми не хочемо, але нас змушують, тому ми будемо відтягувати наскільки це можливо. Так це виглядає
Людмила Григорчук: Яка б реформа допомогла б нам сьогодні найбільше?
Ігор Бабюк: Я є прихильником реформи децентралізації. Не будемо говорити, як вона робиться. Але коли передаються не тільки повноваження, але й відповідні фінансові ресурси, фінансові надходження на плечі відповідних громад, то тоді ми бачимо успіхи в тих громадах, які об’єдналися і отримали ресурси в цьому році.
Людмила Григорчук: Пан Володимир каже , що ми дотаційні.
Ігор Бабюк: Насправді кошти є. Але в міській раді є певні лобістські групи, які відстоюють певні інтереси. Всі знають про 100 мільйонів, які лишилися залишком від минулого року і ніяк не могли розподілити, бо виявляється в кожного є свій інтерес і своє бачення на їх використання. Але місто не є дотаційним, відбувається і реверсна дотація, коли повертають частину коштів. І обласний центр потребує дооб’єдання, щоб ці кошти не йшли в бюджет а перерозподілялися на ті громади, які потребують цього. Але на жаль, на даний момент ми маємо те, що маємо.
Людмила Григорчук: Чернівці поки бачать об’єднання з Чорнівкою.
Ігор Бабюк: Не Чернівці бачать об’єднання з Чорнівкою, а Чорнівка бачить об’єднання з Чернівцями. І Чернівці, поки не буде прийнятий закон, який дозволить проводити об’єднання без виборів, а є законопроект про олійні плями, який ініціює пан Ганущак Юрій Іванович, там говориться про те, що обласний центр може дооб’єднувати громади без проведення перших виборів, а вибори проводяться тільки в тих громадах, які об’єднуються. Так би було непогано, бо безболісно ми могли б розширятися.
Людмила Григорчук: Щоб не зачіпати ті інтереси, про які ви говорили.
Ігор Бабюк: Звичайно. Депутатський корпус, який нині існує в чернівецькій міській раді, вони не зацікавлені в тому, щоб були вибори.
Людмила Григорчук: 2017 рік лишається тим роком, коли б мали бути вибори?
Ігор Бабюк: Законодавчо вже немає окреслено про вибори в 2017 році. 2017 рік виникав у тих змінах до Конституції, які пропонував Президент. У перехідних положеннях. Тепер ми можемо говорити про 2017 рік лише тоді, якщо будуть прийняті зміни до Конституції. Це дуже складний процес. Дуже пов’язаний процес. Зараз близько 25 проектів загальмували щодо децентралізації, оскільки вони прив’язані до змін до конституції, а зміни до конституції прив’язані до особливого статусу Луганської та Донецької областей. Роз’єднати це не є можливим. Бо конституційний суд дав свій висновок і тепер потрібно починати процедуру заново. І я думаю, що Верховна рада на сьогоднішній день не готова розпочинати процедуру заново. Але ми чекаємо вересня місяця, коли будуть проходити парламентські слухання, коли будуть обговорювати пакет децентралізаційних законів і ми сподіваємося, що хоча б деякі з них розблокують, бо вони напряму не пов’язані з змінами до Конституції.
Людмила Григорчук: Який рік ви бачите роком виборів.
Ігор Бабюк: Через 5 років, згідно закону про місцеве самоврядування.
Людмила Григорчук: Скільки ще громади мають час на роздуми щодо об’єднання?
Ігор Бабюк: На сьогодні процес триває. На початку 2016 року було 159 громад, то сьогодні 184 громади. Я вам більше того скажу, до кінця року їх може бути близько 300. Бо кожна область подає пропозиції щодо виборів. У нас уже дві громади: Красноїльська і Чудейська подалися на вибори. Буквально вчора, позавчора, Новодністровська громада повідомила про початок виборчого процесу обласну раду. І ще дві-три громади лише у Чернівецькій області до кінця року можуть бути об’єднані. Досить непогана прогресія. І якщо дійсно наступного року у нас буде 300 громад, це 20-22% мешканців залучені в об’єднані громади, то ми можемо сказати про те, що реформа незворотня. Повернути назад процес об’єднання – це викличе дуже сильне обурення і викличе колапс, якесь соціальне напруження.
Людмила Григорчук: Якщо говорити про об’єднання Чернівців з Чорнівкою. Пане Володимире, як іде цей процес?
Володимир Середюк: Я не долучений до роботи в цьому напрямку, але знаю, що працює робоча група, обговорення, засідання, консультації проводяться, але тільки час покаже, чи вдасться це питання зрушити. Позиція більшості – такий варіант він цілком реальний.
Людмила Григорчук: Що Чернівцям дає ця реформа?
Володимир Середюк: В першу чергу – розподіл обов’язків. Ми повинні будемо розуміти, що ми є господарями свого міста, у своєму місті, у своєму будинку, у своєму під’їзді. І починати потрібно з себе. Об’єднання громад і досвід наших об’єднаних громад, хто на це зважився, ті одержали непогане фінансування і результат видно по ремонту доріг, хай скандальних, за участі громадськості, це також позитивний досвід, коли громадськість розуміє, що це їхній досвід. Що саме вони мають подивитися і проконтролюати. Може не так, як в Європі, коли виконавець сам розуміє, що якщо він зробить недобре, то він буде робити це останній раз. Ми ще до цього не дійшли. Чорного списку підрядників у нас ще нема. А система PROZORRO показує, що є не дуже гарні підрядники. І навіть не дивлячись на те, що об’єктами їхніми є садочки дитячі чи школи. Але підрядники навіть їх роблять неякісно. На жаль, це є. І ще напевне буде. Тому треба посилити роботу, що ми і робимо над контролем, над виконанням цих робіт. І фінансування, не можу сказати, що у міста грошей немає, але знову ж таки ми стикаємося, з тим, що кожна проблема має прізвище. І кожна проблема чи невиконання – має за собою людину. Так само ми маємо ситуацію з землевпорядниками. Коли ніби все є, а ці об’єкти чому затягуються, чомусь неякісно робляться, чомусь треба переробляти. Хоча навіть ті самі підрядники є чернівчанами і я думаю, що навіть з патріотичної точки зору і при належному фінансуванні, можна зробити це якісно і зробити це не для себе, а для своїх дітей. Оця децентралізація, головний меседж, що ми повинні взяти на себе відповідальність. Не Києвом прикриватися, а не виходить, бо Іванов неправильно поклав асфальт, а Петров не проконтролював. І тоді ми вже будемо розуміти, що якщо ми це не зробимо, то особисто мені перед моєю дитиною буде дуже соромно. і коли критична маса це зрозуміє, тоді буде безповоротній процес.
Зараз в останній рік громадськість, суспільство, воно стало якісно кращим. І не останню чергу відіграє і можливість проходження тренінгів, навчань, з залученням європейських спікерів, також можливість подорожувати. Одним з таких інструментаріїв є Бюджет участі.
Це один з перших проектів, які реалізовуються і ініціаторами на місцевому рівні виступило громадське суспільство. Вони почали це штовхати, але треба віддати належне і міській раді. Також хочу відзначити, що місто Чернівці ввійшло у сімку міст, які підтримав міжнародний інститут, надавши відповідне програмне забезпечення і також долучившись до промоцій і проведення навчань по цьому проекту. Насправді, як і будь-що нове, воно викликає певну недовіру, головною метою, яку ми ставити цього року, не реалізувати певні проекти, щоб не зробити дуже багато, але нічого якісно, того ми розбили цей рік на промоцію, на залучення людей до написання цих проектів і в же в 2017 році передбачається реалізація цих проектів. Дуже багато громадських організацій, діячів долучилися до цього. Маємо перші проекти. Зараз є можливість, якщо у тебе є гарна ідея і ти можеш своєю ідеєю заповнити 25 людей, 50- для проекту на мільйон, то вона дійсно вартує цієї уваги. Просто треба виділити для цього проекту декілька годи і подати.
Людмила Григорчук: Які проекти люди подають?
Володимир Середюк: Громадський простір. Це перше. Я завжди є прихильником тих проектів, які дають додану цінність, де є підґрунтя для подальшого розвитку. Просто засадити дерева – це не так добре, як посадити міні-свер, де можна зробити відпочинкову зону, туристично привабливу територію і зону для розвитку підприємництва, тут і робочі місця, і податки. Це для мене є більш цінним. Є креативні ідеї. Підсвітка Кобилянської, університету, такі речі, креативні.
Людмила Григорчук: Ви вірите, пане Ігоре в таку ідею і роботу?
Ігор Бабюк: Я вірю, бо це не придумана, скажемо, формула. Вона існує уже в Польщі. Вона там досить активна. Бюджет участі Варшави складає 2,5 мільйони злотих, це 5-10% від бюджету. Там вона трохи інша, по-іншому формується. Там громадяни визначають Бюджет участі секторально, пріоритети, а потім проводиться локальний аналіз. Ініціативами доводять місцевій владі, що їхня ідея є потрібною, голосують люди за неї, і там більше ніж 50 чи 100 чоловік. Воно діє, воно показує результат і наприклад, для нашого міста, як один з центрів туристичних центрів, бюджет участі повинен працювати на розвиток саме, абсолютно погоджуюся, оцих локацій, де туристи будуть відчувати себе комфортно. Не тільки туристи, а й мешканці міста Чернівці. Бо вже наступив такий період, коли турист не хоче просто прийти і пообідати, а він хоче посидіти в певній атмосфері, надихатися тими австрійськими вуличками, хоче подивитися прикраси, які освітлені ввечері. Люди хочуть культурно, нормально відпочити і відчути себе в Європі.
Людмила Григорчук: Якщо говорити про туризм, то у вас пане Володимире, виникла гарна ідея, створити весільний кластер. Але є проблема – приміщення ЗАГСу. Турист приїжджає у весільну столицю, а ЗАГС у нас такий, що нема чим похвалитися.
Володимир Середюк: Ще декілька слів скажу про наш Бюджет участі. Погоджуюся з паном Ігорем, туристу потрібна емоція, він їде за емоціями. Бюджет участі у Чернівцях – це 1% бюджету розвитку, а по грошах – це 7 мільйонів гривень на 2017 рік на реалізацію цих проектів. І ці 25 і 50 голосів – це мінімально, щоб подати проект, після того буде сформований реєстр і вже в електронному вигляді, чи через ЦНАПи потрібно буде проголосувати. І кожен чернівчанин може проголосувати за один великий і за один маленький проект. І на цьому буде сформовано рейтинг. Буде рейтингова система, буде визначено n проектів, які будуть закладені в титульні списки для фінансування їх.
Щодо туристичних проблем і петиції, справді, є така петиція, але й нас надзвичайно багато будинків, які не в досить гарному стані. І буквально нещодавно, я був на ефірі, де піднімалася тема про Богдана Хмельницького і нова дорога, яка буде однією з туристичних напрямків. Жаліються, що будинки там не в дуже гарному стані. Це житлові будинки. Про те, що ви говорите, це нежитловий. У нас є парадоксальна ситуація. Наприклад, будинок на Соборній площі, де у нас мобільний зв’язок. Перший поверх – приватна власність, а другий поверх – музей обласного підпорядкування. А будинок на балансі міської ради. Коли у них виникає питання про ремонт, про перекриття, у нас зараз комісія працювала, звертаються до міської ради, бо ми балансоутримувачі, а нашого жодного квадратного метра там немає. Я схильний до того, і це ситуація з музеями, з театрами, коли ми піднімаємо питання на нараді, що турист, який приїхав на вихідні, він нікуди не може потрапити. А забезпечити це ми не можемо – бо це не наші об’єкти. Тому ми будемо звертатися до обласної ради, щоб узгодити цей момент. Налаштувати певну роботу сумісну, щоб ми могли забезпечити доступні Чернівці. І зокрема, така сама ситуація з Кобилянською. Ми розуміємо, що там потрібно робити, але петиція ще не набрала голоси, от набере, тоді ми будемо працювати.
Людмила Григорчук: Але поспішайте, поки міністр юстиції наш чернівчанин. Він напевне погодиться допомогти.
Володимир Середюк: Цілком можливо.
Слухач: Мене цікавить проблема щодо нестачі місць в дитячих садочках у Чернівцях
Володимир Середюк: Питання досить складне і я нещодавно, два роки назад сам стикнувся з цією проблемою, коли моя дочка йшла у садок. Справді, групи переповнені, особливо у нових мікрорайонах, у нас так історично склалося, основний пріоритет – багатоквартирна забудова, не зважаючи чи забезпечені садочками, школами ці мікрорайони. Ми зараз пробуємо це вирішити, переводячи департамент ЖКГ на Вірменській. Але хочу звернути увагу, що спеціалізовані садки приватизували, переводили, а зараз думаємо, як це вернути. У мене це не вкладається в голові. Другий момент, що ми намагаємося робити, у Ленківцях зараз завершується будівництво і ряд інших об’єктів, які ми реставруємо і відновлюємо під садочки і школи. Якщо ми говоримо про нові райони, то є політичне рішення і підтримка, щоб почати забудову, детального плану території, де чітко визначити, де будинки, де дороги, де школи, де садочки і формувати певні лоти для забудовника. Якщо забудовник виграє конкурс на 2 гектара землі, то там згідно ДПД йде там два будинки і садочок, він має почати з садочка, бо ми знаємо, що є непорядні забудовники, тому він починає з садочка. Тоді вже будинки з комерційними приміщеннями. І на цьому вже заробляє кошти. І зараз ми впроваджуємо в нових мікрорайонах нову інфраструктуру. Це має бути одним з пріоритетів. Це вже можемо робити при нових забудовах. Але щільність забудов мене просто інколи дивує, коли вже вікно у вікно. 2 дев’ятиповерхових будинка виводять і кажуть, що так має бути. Ця проблема є, ми не можемо будувати садочки, де вже й так забудовано щільно, але в нових мікрорайонах ми вже передбачуємо.
Людмила Григорчук: Велоінфраструктура що передбачає?
Володимир Середюк: Це велодоріжки, які розмежовуються від пішохідної. І є в нас декілька громадських організацій, які пропагують цей напрямок, є вже попередні проекти. В районі з Гравітона до лікарні на Фастівській і з дальшим продовженням, де є можливість забезпечити такі перші пілотні проекти з велодоріжками. Але це ще на рівні ідеї.
Людмила Григорчук: Пане Ігоре, прийдешня осінь принесе українцям відразу кілька важливих змін. вступлять в силу закони щодо судової реформи та фінансової реструктуризації, пластикові паспорти нарешті почнуть видавати дорослим. Це хороші зміни? Що люди від цього відчують?
Ігор Бабюк: В першу чергу потрібно розуміти, що ми виходимо на певні європейські стандарти. Якщо ми хочемо влитися в сім’ю європейських країн, то ми повинні тримати рівень і прагнути до того рівня, який є в ЄС. І звичайно, варто говорити, про реформу бюджетного фінансування, у фінансуванні бюджетних установ, сфер, про це забувають говорити, на жаль. Коли зарплата на ріні 50=70 доларів США, то, звичайно, з такою зарплатою багато не проживеш. Люди повинні розуміти, є деякі покращення. Наприклад, з одним покращенням я зустрівся нещодавно. Реєстрацію або отримання витягів підприємцями і підприємствами, можна було отримати лише вистоявши величезну чергу на Б. Хмельницького. Тепер, щоб отримати цю виписку, чи внести зміну, варто зайти в ЦНАП і я заходив у був приємно здивований, що є маса вільних місць. Ти приходиш і тебе приймають без проблем. Там нема стовпотворіння людей. Реформи повинні носити зручність, щоб людина отримала послугу і витрачалося на її отримання від 5 до 10 хвилин. Щоби людина не стояла в черзі, щоби оформити субсидію, щоби громадянин не займав черги за місяць, щоб отримати закордонний чи звичайний паспорт. Це все повинно оформлятися, навіть подача документів, чи електронно чи через ЦНАП, але це має бути максимально швидко. Щоб людина розуміла, що ці речі проходять дуже швидко. І я думаю, що з кожним роком буде відчутніше. Ми бачимо, що реформа щодо одруження вже запрацювала, розписатися можна за один день. Основна ідея реформ – щоб людина комфортно себе відчувала і отримувала якісні послуги. І децентралізація, і об’єднані громади відбувається з тим, щоб підвищити рівень якості послуг.
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter