Чернівчанка створює одяг без жодного шва

Сукні, спідниці, жакети та навіть валянки без жодного шва робить вручну чернівецька майстриня Валентина Шилейко. Жінка оволоділа технікою валяння із вовни усього три роки тому. Тепер за два-три дні може «зваляти» ексклюзивну та якісну річ.

- З натуральною вовною дуже приємно працювати. Вона тепла, жива, м’яка та різнобарвна, - розповідає Валентина Шилейко. – До речі, для валяння використовується спеціальна вовна, по фактурі подібна до волосся людини, але значно тонша.

Майстриня була здивована, коли дізналася, що для створення шалика, палантину чи спідниці методом валяння знадобиться лише власне вовна, мило, цупка сітка, що не дає волокнам вовни збиватися і дозволяє зберігати форму виробу, і пупирчаста плівка, що слугує підкладкою для створення виробів у техніці мокрого валяння. Далі – майстерність рук і гра фантазії.

- Я «валяю» просто на підлозі. Застеляю її пупирчастою плівкою – вона виконує амортизаційну функцію для вовни. На неї, згідно викройки, кладу власне вовну. Обприскую її водою і милю - це необхідна умова мокрого валяння, - пояснює Валентина. – Далі – сам процес валяння. М’якими рухами погладжую сітку, розтираючи вовну в різні боки. Потім скручую все в рулон і прокачую не менше… 400 разів! Час від часу повсть треба розгортати і пальцями перетирати кожен міліметр вовни, щоби згладити нерівності і відшліфувати недоліки. Щоби перевірити, чи добре зваляне волокно, треба обережно підняти сітку і акуратно потягнути за будь-яку ворсинку. Якщо вона вже не відділяється від виробу, то найделікатніший етап роботи можна вважати завершеним.

Після того, як вовна добре «виваляна» і вже набула форму виробу, її треба 50 разів побити об тверду поверхню. Валентина зазвичай кидає річ у… звичайну ванну. Потім – шоко-терапія: виріб кілька разів обливається то холодною водою, а то – окропом. Завдяки таким доволі радикальним діям, зваляна річ під час носіння «не сідає» і не деформується.

- У моїй колекції чимало виробів: шарфи, жакети, спідниці, сукні, сумки, шапки… Точно повторити зроблене ніколи не вдається. Тому усі вироби існують тільки в одному екземплярі, - продовжує Валентина Шилейко.

Пальта, куртки та головні убори, створені руками Валентини, не бояться ані дощу, ані снігу. Синочок майстрині залюбки носить куртку та веселу шапку з ріжками, створені маминими руками.

- Валяння одягу - копітка праця, адже «підкорити» вовну не так легко, як тканину - зняв мірки, підрізав, заклав виточки... А валяні речі виготовляються без жодного шва, - розповідає Валентина. - Це процес ручний, трудомісткий і доволі довгий. На створення шарфа може піти два-три дні, а щоб створити сукню необхідно днів п`ять. Поки триває робота і вовна розкладена на підлозі, ні в якому разі не можна допустити протягу в кімнаті. Це може порушити цілісність виробу.

На перший погляд здається, що за таким одягом важко доглядати. Насправді ж, за словами Валентини Шилейко, валяні речі надзвичайно практичні, їх можна носити, прати і не боятися пірвати. Таким речам немає зносу.

- Прати краще вручну у теплій воді, а просушувати у розгорнутому вигляді – от і вся премудрість, - пояснює жінка. – І не варто боятися, що річ втратить свою форму. Його можна тягнути – волокна не розлізуться.