Чернівецькі волонтери дістались до передової, за 400 метрів від сепаратистів. Побачене – їх шокувало.

Десантник розповідає, що уперше побачив чернівецьких волонтерів, і вірять у те, що війна завершиться, вони повернуться додому, до рідних.

Андрій, десантник: «Зараз знаходимось у Водіному, це район Донецького аеропорту, тут нормально, ми називаємо це «курорт». Сюди приїжджаємо відмитись ,а потім – на позиції.

Волонтери хлопцям  дякують , кажуть, що привезли від чернівецьких лісівників, простих людей з Хотинського та, Кіцманського районів смачну їжу.

Андрій, десантник: «От завдяки таким людям ми все і маємо. Ні від кого більше немає надії. Вони розуміють, що навіть прості шкарпеточки нам потрібні. А наші депутати лиш їдуть на курорти, в нас тільки тут російське телебачення, і там показують, що депутати лиш по курортам. У цей час, коли війна, треба їм об’єднатись, які б вони не були. Ну, не дивлячись на це усе, ми позицій не покинемо, ніхто із нас не давав присягу депутату чи Президенту, ми присягали на вірність народу України, своїм рідним. Будемо стояти. Дякуємо Вам (волонтерам,) що приїжджаєте. Є такі волонтери, які одягають третю лінію і показують по телевізору, які вони гарні, за сто кілометрів від лінії. Нам це подобається, що ті ходять у берцях ,а ми просимо в Вас бурків.

Алла Мустеца, волонтер: Ми по дорозі зустріли бійця, який добирався пішки до Пісків. Що нас вразило – він був в літній формі. А де твоя зимова форма? Він:  Дають лише на два роки, попередня згоріла.. В нас були теплі бушлати і ми його одягли.  Звернули навіть увагу, що та форма, яка в нього є , вона полатана. В Водяному ми почули вибухи ГРАДів. Хлопці сказали, що це обстрілюють Піски. Ми все одно туди рушили. І постійно чули ГРАДИ. Хлопці кажуть, що через те, що не можуть дати відсіч, вони втрачають техніку та життя.

Василь Назарко, водій: Оці незрозумілі перемир’я, незрозумілий відвід озброєння з передової, де хлопці чують гул техніки, а вони не мають чим зустріти. Це все деморалізує армію. Навіть наш приїзд,спілкування підіймає дух, вони спілкуються, чують, що про них не забули. Не те, що там передали Новою поштою, ще треба доїхати і забрати те. 93-я бригада, 9-а рота – туди взагалі ніхто не доїжджав. Це передня лінія, там солдати найбільше потребують. Із тилу їм щось дають , а до них – не доходить.

Чернівецькі волонтери нині готуються до наступної мандрівки на передову. Сили меценатів і добродійників – вичерпались. Та допомоги все ж бракує. Найбільше, кажуть волонтери, атовцям бракує теплого одягу, який можна приносити в 101 та 131 кабінети обласної адміністрації . Також волонтери збирають теплі речі для дітей, що живуть у зоні АТО.