Думка дня: Ганна Скорейко про Буковинське віче та його значення

Ганна Скорейко, доцентка кафедри Історії України ЧНУ ім. Ю. Федьковича:

«3 листопада 1918 року на площі у Чернівцях зібралася величезна група людей. Після засідань у трьох локаціях вперше було проголошено на абсолютно серйозному рівні те, що буковинські українці хочуть з’єднатися з Україною.

«Хочемо до України» - залунало на всіх теренах Чернівців і потім рознеслося по всій Буковині. І цей заклик став, з одного боку, дуже серйозним мобілізуючим фактором для українських буковинців, але і разом з тим тривогою для наших сусідів, які відчули серйозну небезпеку саме від цього об’єднання.

Мушу сказати, що цьому передувала дуже серйозна підготовча робота не тільки тієї групи українських політиків, які були готові взяти відповідальність на себе за те, щоб мобілізувати українців, але й самих буковинців. Тому що вони йшли до цього дуже довго. І по суті ми можемо сказати, що 3 листопада відбулося таке свято, не просто солідаризація українців БУковини з українцями усіх земель, це було спочатку свято ідейної соборності. Тому що до справжньої соборності, як з’ясувалося, треба було йти ще дуже довго.

Падала Австрійська імперія і всі це чудово розуміли. Та добра, як вважала більшість українців, цісарська влада уже перестала захищати не тільки своїх підданих, але й себе не могла захистити. І всі народи Імперії Габсбургів почали формувати власні держави. Багато сусідніх народів послуговувалися у своєму прагненні відновлення держави принципом історичної справедливості. Бо у них уже були колись свої держави і вони просто хотіли їх відновити. І тільки українці послуговувалися одним із найглобальніших принципів, які тільки можуть бути, – це право на господарювання на своїй землі, право народу самому вирішувати, як і яким чином захищати свою землю. Як і яким чином облаштовувати свою державу.

Дивіться нас на YouTube

Українці, проголосивши своє право на возз’єднання з усіма українськими землями, зробили свій великий внесок. І їхня заслуга у тому, що вони дуже голосно сказали свою волю, але один з найголовніших уроків – українці роз’їхалися по своїх домівках і не стали на захист цієї землі, коли 11 листопада 1918 року у Чернівці зайшли румунські війська. Це великий урок, тому що, як з’ясовується, замало проголосити, треба ще й бути готовими захищати свою ідею, свої гасла.

Тож я вітаю усіх українців і всіх буковинців із цим великим святом Буковинського віча. Перше – було доведено на ділі, що українці і румуни можуть домовитися між собою і, власне, саме домовленість про поділ Буковини на українську і румунську частини, абсолютно мирно, була ще однією великою заслугою саме Буковинського віча».

Читайте також: 3 листопада відзначають 102 річницю Буковинського віча