Думка дня: Ганна Скорейко про День Соборності України та його значення в історії

Ганна Скорейко, доцентка історії ЧНУ ім. Ю. Федьковича:

«Коли 22 січня 1919 року на Софійському майдані зібралася велика маса людей, які хотіли почути Універсал про об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, то сталося те, до чого українці йшли майже 400 років, з часів Богдана Хмельницького. Адже вперше постало питання про те, що Україна має бути незалежною, саме у такому соборному вигляді у 1648 році, коли Богдан Хмельницький дійшов до Замостя і сказав, що там він зупиняється і буде нова Українська Держава, нова держава, якої ніколи не було на карті Європи.

І з того часу чимало зовнішніх чинників та внутрішніх перепон робили шлях до реальної незалежності дуже важким, кривавим та дуже тривалим. Інколи у наших лідерів опускалися руки і я дуже добре пам’ятаю, наскільки мене вразив уривок з щоденника Євгена Чикаленка, який приїхав на відкриття пам’ятника Котляревському у Полтаві. Це був 1903 рік і він тоді записав: «Якщо б поїзд зійшов з рейок той, який віз українську інтелігенцію на відкриття цього пам’ятника, то українська нація втратила би всю свою еліту».

Тому я хочу сказати, що з 1917 року до 1919-го пройшло всього два роки, але українці зуміли реалізувати свій план по об’єднанню і формування української соборної держави. Так, це було зроблено у жорстких умовах – з одного боку тиснули поляки, з іншого боку тиснули більшовики, тиснули румуни. Ситуація була вкрай важкою, але це було проголошено.

Читайте наші новини в Instagram

В основу назви покладено саме слово «соборність». Тут іде дуже глибоке і духовне наповнення цього слова, адже йшлося не тільки, що називається про «зшивання» території, йшлося про духовну єдність, національну ідентичність українців на всіх територіях, які були до того часу розірвані, які готові були покласти душу і тіло за Україну.

Я вважаю, що це одне з найважливіших та найсакральніших свят, які є в історії України. Ми можемо сказати, що є 9 січня 1918 року, коли IV Універсалом проголошувалася незалежність УНР, але тут ідеться якраз про соборність, про об’єднану Україну. Тому, коли іноді я чую заклики, що давайте ми нарешті Донбас віддамо росіянам, а Крим залишимо там, де він зараз є, - то ні! Не можна! Тому що за цю соборність проливали кров цілі покоління українців. І ця соборність полита кров’ю і всіяна кістками тих, хто готовий був насправді за Україну саме покласти душу і тіло, як співається в українському гімні.

Я б хотіла зауважити, що проголошена соборність не була втримана, тому що вже 5 лютого 1919 року Київ захопили більшовики і почалася кривава сторінка в історії України, коли Україну нищили і чужі, і свої. Це було одна з найстрашніших сторінок, яка закінчилася Голодомором і досі до кінця неусвідомлена. Але якраз ця соборність змушувала українців рухатися і кожного разу підніматися, тоді, коли здавалося, що нічого у нас не вийде. У нас ця соборність у крові. Це все-таки дуже важлива дата в історії України».

Читайте також: День Соборності України: у Чернівцях відбулося покладання квітів (ФОТО)