Фінські фарби на фасаді та відновлення історичних назв вулиць. Чернівці 1991 року.

До 27-го Дня незалежності журналісти Інформаційного агентства АСС порівнювали факти, події, які були у Чернівцях 1991 та 2018 років.

Віктор Павлюк став мером Чернівців у 34 роки, 23 жовтня 1991 року та керував містом до 1994. Його обрали 82-а зі 110-ти депутатів при тому, що Віктор Павлюк очолював Демократичний  блок у Чернівецькій міській раді, де більшість депутатів були комуністами.

Міжнародна співпраця.

«Ми виграли грант у Фонді Президентів США підтримки країн, що розвиваються. Вони надавали гранти, допомогу 47 країнам. І наприкінці 1992 року до нас приїхав консультант із Німеччини на 28 днів.

Наприклад, він зранку приходив, знайомився із роботою комунальної служби, як прибирають сміття і ввечері давав рекомендації. Кожного дня він вивчав якусь проблему, потім надавав поради – скільки машин слід збільшити, скільки контейнерів закупити. І от наприкінці 28-го дня він мені каже: а ви знаєте, що в вас не вистачає на ведення господарства навіть 30 відсотків грошей? У нас у Німеччині на це ніхто б не погодився, ви ішли на це свідомо? Я ж ішов свідомо бо знав, що на все бракуватиме коштів, щоб те підлатати, інше відремонтувати. Тим більше, я мав опозиційну міську раду, де більшість депутатів були комуністами і не розділяли тих демократичних настроїв, планів, які вже панували в Україні. Але я з ними працював і я мусив погоджуватись на певні компроміси, і переконувати їх, зустрічатись із тією чи іншою депутатською групою напередодні сесії, щоб приймати рішення, це була година, дві, три, щоб переконати кожну депутатську групу. Але так ми вирішували проблеми, шукали компроміс…»

Назви вулиць та пам’ятники.

У Чернівцях 39-ть вулиць відновили старі історичні  назви після того, як Україна стала незалежною. У першу чергу це стосувалось тих, які нагадували про тоталітарний режим. У незалежних Чернівцях з’явились і нові пам’ятники.

« Були важкі дебати, тому що старше покоління росло на певній ідеологічній платформі. Але хочу сказати до честі того депутатського складу , там були життєво досвідчені та мудрі люди, які хоча й мали певні ідеологічні засади, вони могли слухати,  могли піддаватись переконанню і після довгої дискусії знаходити якийсь компроміс. В мене не вдалось  лише перейменувати чи відновити історичну назву  вулиці Червоноармійську, я хотів це зробити. Загалом було відновлено, змінено назви 39-ти вулиць. Це була перша хвиля. Обирались назви вулиць, що були пов’язані із тоталітарним режимом. Усе це робилось лише після засідань топонімічної комісії, це було не перейменування , а повернення вулицям історичних назв. Галицький шлях, Карла Маркса перейменували на Вірменську, вулицю Дзержинського на історичну назву  Садову , Леніна на історичну назву – Головна.».

Друга хвиля перейменування вулиць була у 2015 році, коли в місті змінили півсотні назв. У Чернівцях знову з’явилися вулиці Банкова, Синагоги, Кобринської, провулок Шпитальний.   Низка вулиць і провулків отримали назви на честь видатних особистостей: Івана Мазепи, Данила Галицького, Пилипа Орлика, Гетьмана Дорошенка, Богдана Крижанівського, Василя Стуса, Ярослава Мудрого та інших. Окрім того, з'явилися вулиці: Бесарабська, Лемківська та Бойківська.

«Пам’ятник Леніна зняли до мене, за моєї каденції у Чернівцях лише встановили  нові пам’ятники : Сидора Воробкевича, пам’ятник побратимства з Солт-Лейк сіті, і надпис на ньому авторський: «у пам'ять про побратимство між Чернівцями та Солт –Лейком, яке започаткували Павло Каспрук та мер американського  міста». Адже саме  П.Каспрук  започаткував цю співпрацю. Третій і четвертий  пам’ятник ми встановили  у незалежних Чернівцях - Паулю Целану, і Юрію Федьковичу.  Місто виготовило пам’ятник П.Целану  за кошти Міністерства культури Австрії. За моєї каденції не було знято жодного пам’ятника. Я вважаю, що треба знімати монументи, які стоять на чужих п’єдесталах та могилах, такого не може бути.»

Реставрація Чернівців 1991 року.

Однією з моїх мрій і планів щодо Чернівців, було відновити їх, хоча б наблизити до того стану, в якому їх передали нащадкам в сорокових роках минулого століття. І хочу сказати, що хоч ще далеко до того стану, але багато за ці роки зроблено, здебільшого в центрі, щоб відновити вигляд справді красивих Чернівців…

Я пам’ятаю, як ми відновлювали фасад Нацбанку у Чернівцях, каже Віктор Павлюк. Я заборонив ( не погоджував)  фарбувати його радянськими фарбами, які змивались після другого дощу.  Фінські фарби коштували утричі дорожче. Ми тривалий час погоджували з тодішнім керівництвом  проект реконструкції будівлі Нацбанку і .. все ж відреставрували її якісними (синюватими) фінськими фарбами. Це  був перший відреставрований будинок відповідно до того рівня, як він був збудований і виглядав  колись.

Читати ще: Страйк тролейбусників та важкі наслідки повені. Чернівці 1991 року

Потім ми так само відреставрували центральний універмаг на розі Руської та Головної, інші підприємства услід за цим почали відновлювати будівлі, де в них були крамниці. Зокрема, фасад будинку, де була крамниця фабрики “Трембіта”, по вул.Головній. У нас було прийняте рішення без конкурсу надавати приміщення у місті вітчизняним виробникам. Тоді 36 крамниць отримали приміщення без конкурсу, як вітчизняні товаровиробники. Так в нас запрацювали крамниці з вітчизняними шубами та  коростенським  фарфором, “Трембіта”,  РВК “Розма”, меблями і одягом… Але до них були умови: сплачувати оренду і комунальні послуги та відреставрувати  фасади.»

За роки незалежності і до сьогодні центральна частина міста, фасади,вигляд міста, ратуші безперечно змінився у кращий бік …(сьогодні) . Найбільша за масштабами реставрація історичного центру була проведена до 600-ліття Чернівців. Зробили те, що не вдалось у 1991-му – відреставрувати вул.. Сагайдачного і прилеглі до них, реконструювати інші вулиці в центрі, причому зробили це насправді спільними зусиллями: левова частка з фонду розвитку міста, значна частина коштів була надана Чернівецькою ОДА, і інших джерел, - зазначив Віктор Павлюк.