17 грудня – День пам’яті Великомучениці Варвари
Народна легенда каже, що свята Варвара Великомучениця була дуже здібною до вишивання, так що вишила ризи самому Ісусові Христові.
Святкують тільки жінки. У день Великомучениці Варвари гріх прати, білити і глину місити. Можна тільки вишивати та нитки сукати. Беручись до вишивання, колись дівчата хрестились і шептали: “Свята Варвара золотими нитками Ісусові ризи шила і нас навчила”.
У цей день дівчата готували вареники з маком чи сиром, серед яких обов’язково мали бути й “пірхуни” – заправлені борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому втрапить такий виріб. Відтак невдаху довгий час дражнили “пірхуном”. Дівчата в цей день заготовляли галузки з вишень і ставили у воду; якщо гілочки зацвітали на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб. “Варвари” – день повороту на весну. Приповідка каже, що “Варвара ночі урвала, а дня приточила”. На другий день – преподобного Сави, а на третій – Миколая. В Україні в цей час зазвичай випадають великі сніги, починаються люті морози, замерзають ріки.
З цього приводу в народних приповідках говориться: “Варвара снігом постелить, Сава загладить хуртовиною, а Микола морозом придавить!”, “Варвара мосте, Сава гостре, а Миколай гвозде!”, “Варвара заварить, а Микола поставить кола!”
Всі ці три дні наші селяни колись варили кутю та узвар – “щоб хліб родив та садовина рясніла!” За повір’ям, на Варвари починають збиратися в тічки вовки.
Джерело: Українські традиції
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
