Історична розвідка про Цезара Померанца, відомого хіміка та фармаколога

Чернівці для світу «запалили» багато «зірок» в літературі, музиці, науці. Видатні й легендарні сьогодні постаті зайняли свої гідні місця на світовому Олімпі визнання і шани.

Та багато «зірок» свого часу приїхали до Чернівців, щоб «запалити» цей край своєю творчістю, роботою, натхненням. Вони – світочі науки і культури, вони – творці світу, в якому ми живемо сьогодні.

Цезар Померанц

Хімік, фармаколог

Ім’я цього науковця назавжди увічнене в хімії завдяки методу, який він спільно з колегою Паулем Фрітчем дослідив та запропонував науковій спільноті до використання. Реакція Померанца-Фрітча стала прогресивним кроком в розвитку органічної хімії ХІХ століття.

Чернівці для хіміка були знаковим містом, адже саме тут він отримував ґрунтовні засади хімічної науки, а також тут керував університетом у важкі роки Першої світової війни.

Цезар Померанц народився 5 квітня 1860 року в містечку Гусятин. Перші свої знання хлопець отримав у Тернопільській школі. По закінченні школи пізнавав таємниці аптекарської справи в місті Одр.

У 1879 році поїхав штудіювати вищу науку до Віденського університету. Там він вирішив зосередитися саме на природознавчих науках, а саме на хімії. Закінчив навчання у Відні у 1881 році й звідти перебрався до Чернівців, де продовжив поглиблювати свої знання та практичні навики в магістратурі.

Навчався молодий Померанц у Чернівцях під керівництвом вже знаного тоді професора хімії Ріхарда Пжібрама. Цей науковець колись приїхав до столиці Буковини з Праги й залишився навчати молоде покоління хімічній науці, аж поки не пішов на пенсію в 1906 році. Так, допоміг він зі знаннями, а також науковим статусом і юному Цезарю. 24-річний вчений захистив під контролем Пжібрама докторську дисертацію в 1884 році.

Закріпивши під час навчання в Чернівцях потужну хімічну базу, Цезар Померанц подався до столиці Австро-Угорської імперії. Там по півдня працював у віденських аптеках, при цьому не отримуючи за роботу ні гроша.

З 1888 року почав працювати в Університетській хімічній лабораторії. Його наставником тоді став видатний хімік Адольф Лібен. Його вважають першопрохідцем в царині органічної хімії, а іменем цього науковця названо йодоформну реакцію.

Зацікавленість в органічній хімії Померанц перебрав від Лібена й собі. І заглибився у вивчення органічних сполук. Розпочав дослідження з фітохімічних студій, визначив структуру алкалоїду метистицину та розвинув важливий метод для синтезу ізохіноліну.

В той час Цезар Померанц працював разом з німецьким хіміком Паулем Фрітчем. І вони разом досліджували синтез ізохінолінів. Дослідникам вдалося провести реакцію, яка дозволила одразу синтезувати ізохіноліни з таким розкладом замісників, яке важко отримати будь-яким іншим методом. Отриману реакцію назвали іменами її першовідкривачів. 

Реакція Померанца-Фрітча – циклізація бензальаміноацеталів під дією сірчаної кислоти, яка призводить до створення похідних ізохіноліну.

Успіх в науковій діяльності доповнився й визнанням в академічній спільності. 1893 року Померанц отримав звання приват-доцента. Через три роки переїхав до Німецького університету в Празі. Але пробув там лише рік. І повернувся до стін вже рідної хімічної лабораторії у Відні.

З 1904 року Цезарю Померанцу запропонували місце екстраординарного професора в Чернівецькому університеті. І він погодився й приїхав до міста, в якому два десятки років тому поглиблено вивчав хімію.

У 1906 році колишній наставник в науці Померанца Ріхард Пжібрам пішов на пенсію й передав йому керування хімічною галуззю в Чернівецькому університеті, галуззю, яку Пжібрам вибудував самотужки від часу створення вишу в столиці коронного краю.

Поряд з науковою та педагогічною роботою Цезар Померанц був також членом Управління Генеральної інспекції продовольства.

Коли Європою гуділа кровожерлива війна, в 1914 році Померанцу перепало нелегке завдання керувати Чернівецьким університетом. Про який-небудь розвиток і мови не було. Завданням науковця було втримати Alma Mater на плаву й не дати зникнути. І це завдання він виконав.

Однак у 1918 році Австро-Угорська імперія рухнула. До влади на Буковині прийшла королівська Румунія. Почалася масова румунізація. Померанц не схотів коритися новим правилам і покинув Чернівці та вцілілий під час війни університет назавжди. Він переїхав до Відня.

З 1919 року працював у Вищій школі природних ресурсів.

За рік до смерті, в 1925 році, дослідникові доручили керувати кафедрою експериментальної та сільськогосподарської хімії Вищої школи.

Та серце науковця перестало битися 28 червня 1926 року. Похований у Відні.

Вони, Генії цього світу, колись приїхали до Чернівців, щоб працювати. І своєю працею вони підняли рівень освіти, науки й культури в місті до європейського й світового рівня. Вони заслуговують на знання й пошану.

Ілюстрації - phaidra.univie.ac.at; oesterreich100.at; wikipedia.org; gutenberg-e.org; zmescience.com; chemie.tu-berlin.de