Пішла з життя народна артистка України Валентина Зимня

Валентина Зимня з 1969 року викладала у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого На сцені навчального театру-студії Київського театрального інституту Зимня поставила шість вистав, пише glavcom.ua.

Відома українська актриса, театральний педагог та народна артистка України Валентина Зимня померла сьогодні на 92 році життя.

Зимня багато років викладала у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого та була професором кафедри.

Серед її учнів - Василь Вовкун, Євген Нищук, Андрій Середа, Інна Капінос, Олесь Санін, Петро Мага, Снежана Єгорова, Лілія Ребрик та Анатолій Гнатюк.

Валентина Зимня народилася 14 січня 1928 року в селі Вишнівчик, що у Хмельницькій області. 

У 1950 році закінчила Київський театральний інститут (клас В. Вільнера). З тих пір працювала актрисою Чернівецького українського музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської. Зіграла понад 60 головних ролей. Крім творчої діяльності, була депутатом Чернівецької міської ради чотирьох скликань. З 1969 року викладала в Київському університеті театру, кіно і телебачення. З 1973 року здійснила вісім самостійних випусків.

Читати ще: Алея Зірок: Валентина Зимня та Василь Зінкевич. Чому їхні імена прикрашають Театральну площу.

Валентина Зимня зіграла чимало ролей у театрі, але найбільш глядачам запам'яталися такі її сценічні персонажі:

Тетяна («У неділю рано зілля копала» за Ольгою Кобилянською).
Анна («Земля» за Ольгою Кобилянською).
Санда («Вовчиха» за Ольгою Кобилянською).
Леся («Леся» Андрієвич).
Катрина («Матінка Кураж і її діти» Брехта).
На сцені навчального театру-студії Київського театрального інституту Зимня поставила:

«Через честь» О. Ширван-заде (1976),
«Іменем землі і сонця» І. Друце (1980),
«Безталанна» Івана Карпенка-Карого (1980),
«Чотири краплі» Віктора Розова (1984),
«Гніздо глухаря» Віктора Розова (1988),
«На перші гулі» Степана Васильченка (1993).

Учні Валентини Зимньої висловлюють свої співчуття та дякують їй за професію, називаючи свого педагога «наша мама».