Подалі від цивілізації: як у селі на Буковині люди живуть без світла та газу

Так живе невелике село Фальків, що у буковинських Карпатах. І здавалося, як таке можливе у сучасному світі? Втім фальківці так живуть і, навіть, вважають себе цілком щасливими. Про це пише Інформаційне агентство АСС з посиланням на сюжет СТБ.

Мандрівка до села Фальків розпочинається з Долишніього Шепота. До пункту призначення, Фалькова, треба подолати ґрунтівкою 15 км.

Читайте також: Ще п'ять громад Буковини отримають доступ до інтернету

Без світла 20 років

Село Фальків кількасот років тому було доволі великим центром лісозаготівлі. Зараз тут немає ані світла, ані газу, ані мобільного зв’язку, і найцікавіше – тут досі живуть люди.

Сім’я Миколи у Фалькові – тутешні старожили.

«Колись тут було близько трьох тисяч людей, - розповідає про село фальківець Микола. - Світла вже років зо 20 немає. Тут увесь час щось треба робити й робити. Ми дрова собі пиляємо, колемо взимку».

Коли Микола був дитиною світло ще було, погодинне і від сільського генератора. Що сталося потім добре описує батько Миколи. Розповідає, що світла не стало, коли у радянському союзі розпочалася перебудова. Селяни писали листи, в яких просили відновити постачання світла, але відтоді лишилися в ізоляції.

Частина фальківців звідси виїхала, а родин з дітьми тут немає, оскільки до школи треба йти через гори. Інша ж частина селян почала шукати новий сенс життя.

За новинами ходять у магазин

У магазин ходять раз на тиждень, дорога триває весь день, там люди і дізнаються новини. Від такого життя Микола свого часу намагався втекти, вчився у містечку за сотні кілометрів звідси, жив там, але щось потягло його додому. Нині він і ще зо пів сотні тутешніх живуть за середньовічним принципом: я – тобі,ти – мені.

«Ходимо до вечора, щось крутимо, косимо траву, дрова пиляю, та й вже якийсь розрахунок», - розповідає про свій день Микола.  

Наші новини є у Facebook

У Фалькові у кожного є городи, корови, кози, отже, роботи вистачає. По сусідству з Миколою живе Любов. Вона тут народилася, з часом звідси виїхала, а кілька років тому знову почала сюди приїжджати. Таких людей тут звуть «дачники». У село Любов навідується з племінником, який допомагає по господарству. Відпочинок не з легких, зате є інші принади.

Тут люди знаходять спокій

«Я приїхала сюди, і тут у хаті хотіли ремонт зробити – побілити, бо ви бачите, яке тут все старе, - каже «дачниця» Любов. – О 22-ій годині ми вже лягаємо спати, бо завжди рано встаємо. Допоки видно я тут читаю книжки. Тут тихо й спокійно. Може комусь такий відпочинок і не до вподоби, а мені – навпаки. Я тут відчуваю себе щасливою».