Світ їх запам’ятав як перших. Кожна у своїй царині, кожна зі своїми досягненнями, кожна зі своєю харизмою. Історії цих харизматичних жінок непересічні, неповторні, варто знати. Вони можуть стати натхненними для когось, чи помічними, або й взірцевими. Це історії жінок, які досягли успіху й видерлись на вершину слави й визнання, всупереч законам, нормам і правилам, які побутували ще сотню років тому.
Беатріс Зуттер-Коттлар
Колись вона була примадонною кращих європейських театрів і її голосом захоплювалися по всій Європі. Проте вокалу Беатріси записано так і не було. Тому про ліричність й драматизм, який вона мала в голосі, можна лише уявити.
Беатріс Лауер-Коттлар народилася 6 січня 1883 року в Чернівцях. Тут вона отримала початкову освіту. Музичні навики розвинула в Музичному товаристві, яке діяло в Чернівцях.
Дебют же на професійній сцені співачки відбувся 1907 року в Страсбурзі. Там, у Міському театрі Беатріс зіграла Сантузу в «Cavalleria rusticana» П’єтра Масканьї.
У 1910 році вона подалася до Карлсруе. Наступних сім років співачка виступала у придворному театрі.
Двері Оперного театру в Франкфурті відчинилися перед Беатрісою Лауер-Коттлар у 1917 році. Тут вона вдосконалювала свої сценічні навики й вивершувала звучання свого голосу. У Франкфурті Беатріс стала на шлях слави й визнання.
Співачка виконувала провідні партії у відомих операх, а також створювала нові образи героїв у світових прем’єрах. Так, у липні 1920 року вона першою виконала роль Геви у світовій прем’єрі опери Руді Стефана «Die Erste Menschen».
Беатріс на сцені перевтілювалася у Графиню з «Весілля Фігаро», Донну Анну в «Дон Жуані» Моцарта, була Леонорою у «Фіделіо» Бетховена, а ще грала головну героїню в «Альцесті» Глюка, зіграла в «Маскованому м’ячі» та «Аїді» Джузеппе Верді. Також виступала в «Летючому голландці», «Трістані та Ізольді», в «Нібелунгах» Ріхарда Вагнера.
У 1920 році оперну співачку запросили викладати до консерваторії Гоха. Вона вчила юних співаків і співачок, як правильно володіти своїм голосом.
До слова, вона вокалу вчила і свою землячку неперевершену співачку й зірку оперної сцени Віоріку Урсуляк.
У 1924 році Беатріс одружилася з Отто Ернстом Зуттером. Відтоді її сценічне ім’я змінилося на Зуттер-Коттлар.
Виступаючи на сценах кращих європейських театрів, Беатріс отримала визнання як провідна оперна співачка. Її називали найкращим лірично-драматичним сопрано Європи. І все життя вона була віддана класичній музиці.
Голос Беатріси Зуттер-Коттлар звучав на сценах Франкфурту, Відня, Берліну, Мюнхена, Лондона, Барселони, Буенос-Айресу тощо.
З 1932 року співачка припинила виступати на сценах. Здоров’я не дозволило їй більше виходити до широкої аудиторії.
15 березня 1935 року Беатріс Зуттер-Коттлар померла у місті Ліль у своєму замку, який вони колись купили з чоловіком. На спомин про кохану дружину Отто Ернст Зуттер поставив пам’ятного хреста в лісі над мальовничою долиною Егген, З часом це місце стало популярним в туристів.
Ілюстрації - routeyou.com; wikipedia.org; greatsingersofthepast.wordpress.com; taminoautographs.com; worthpoint.com
Якщо ви помітили помилку на цій сторінці, виділіть її і натисніть Ctrl + Enter
Дякую, я вже з вами