Алея зірок: Леонід Румянцев та брати Руснаки

Леонід Румянцев

Піаніст, хормейстер, музичний педагог. Виховав цілу плеяду українських співаків та музикантів.

Леонід Румянцев - багаторічний директор музичного училища в Чернівцях. Під час його керівництва з освітнього закладу випустилися видатні співаки, перші буковинці, які стали Народними артистами СРСР  Ніна Ісакова та Дмитро Гнатюк, неперевершений оперний співак Петро Ончул, співаки Георгій та Павло Усачі, Юрій Гіна, Павло Дворський, Софія Ротару, навчався в нього геніальний Володимир Івасюк та багато інших.

Леонід Румянцев народився у Тамбовській області, в далекому Тамбові закінчив музучилище, до початку війни навчався у Московській консерваторії.

На війні воював у складі 4-го Українського фронту. Пройшов бойовий шлях від Сталінграду до Варшави. На війні виступав з концертами перед бійцями на фронті та в госпіталях.

Читайте ще: Алея зірок: Петро Ончул та Софія Ротару

По війні залишився дотичним до армії і працював в ансамблі Прикарпатського військового округу. Тоді він розташовувався в Чернівцях.

З 1951 року стає завучем музичної школи №1. Паралельно виступає солістом Чернівецької обласної філармонії.

З 1952 року працює директором Чернівецького музичного училища.

Окрім бойових орденів та медалей Румянцев отримав у 1973 році звання «Заслуженого працівника культури».

Не стало Леоніда Румянцева 28 серпня 1976 року.

Брати Руснаки

Оперні співаки. Своїми голосами підкорили світові сцени.

Орест і Денис Руснаки прославили буковинський край на весь світ. Вони пройшли шлях «від комори до опери», як писав у своїх спогадах старший з-поміж братів Орест.

Саме Орест і здобув найбільшої слави своїм неперевершеним голосом. Випускник Празької консерваторії, він зривав шквал аплодисментів на оперних сценах Мілану, Кьоніґзберґу, Ґрацу, Мюнхену, Берліну, Відня, Нью-Йорку, Детройту, Онтаріо та ін..

Народився Орест Руснак 24 липня 1895 року в Дубівцях, на Кіцманщині. Він був привʼязаний до пісні змалку. Допомагаючи батькові по господарству, міг уволю наспіватися. З 12 років, коли в хлопця прорізався голос, батько, який служив дяком у церкві, взяв його з собою до церковного хору. А пізніше відправив до Чернівців вчитися на дяка. Після двох повних курсів народної школи Орест розпочав навчання у вчительській семінарі. Там він все більше прилучався до музики, влаштовував музичні вечори і навіть співав у хорі «Шістнадцятки», створеному львівськими студентами-ентузіастами.

Веселе й сповнене замріяних планів студентське життя перервала Перша світова війна. Не закінчивши і першого курсу семінарії, Ореста забрали до австрійського війська. На початку 1918 року юнак вступає до лав Української Галицької Армії, бо мав сильне усвідомлення себе як українця.

Навіть у війську Орест Руснак не полишав пісні. Співав за будь-якої можливості. Побратимам його голос настільки сподобався, що в 1920 році, скинувшись грішми на дорогу, його відправили до Праги вступати в консерваторію. І він вступив.

Після навчання у 1924 році Орест Руснак став солістом Кьоніґзбергзької опери. І звідти розпочав свій славетний шлях до зірок.

Голосом Руснака зачаровувалися на всіх провідних оперних майданчиках Європи. Не забував він і про рідну Буковину. Вперше, як вже відомий артист, Орест заспівав у Чернівцях 2 червня 1926 року. За два роки дав ще один концерт. Востаннє побував на батьківській землі у 35-му році. Він приїздив, щоб провести у вічність свою матір.

Під час Другої світової війни Орест Руснак часто співав у таборах переміщених осіб, серед яких було багато українців.

У 1946 році після одного з таких концертів в співака стався серцевий напад. Надалі Руснак обмежив свої виступи. Більше зосередився на навчанні молодих співаків.

На одному з останніх європейських концертів, 10 жовтня 1954 року, який відбувся в Мюнхені й був присвячений творчості Юрія Федьковича, Орест Руснак заспівав пісню «Буковина моя мила» на слова ще одного видатного буковинця Сидора Воробкевича.

У 1956 році навідався до доньки Оксани, яка мешкала в Канаді. Там заспівав в одному з найкращих концертних залів «Мессей-гол» в Торонто. Роком пізніше його голос звучав у Нью-Йорку, Детройті.

По приїзді з Північно-Американського континенту додому одразу зліг. Недуга прикувала співака до ліжка. Хоча він до останніх хвилин життя залишався в гуморі й при свідомості.

Вам буде цікаво: Алея Зірок: Петро Міхневич та Микола Мозговий

Помер Орест Руснак 23 січня 1960 року.

Молодший брат Ореста Денис Руснак хоча й досягнув меншої слави, проте талантом був геть не обділений. Чудовий тенор, прекрасний диригент. Він диригував різними хорами, а також виступав і з власними концертами. Любив співати, як і його старший брат, українських пісень. Зокрема, виконував твори Миколи Лисенка, Денис Січинського, Якова Степового.

Денис Руснак народився 19 січня 1901 року. Навчався спершу в гімназіях Кіцманя й Чернівців. У столиці Буковини також відвідував музичну школу. Тоді ж все більше й більше долучався до різноманітних творчих, зокрема, музичних, гуртків. Почав проявляти себе не тільки як соліст, але й як хормейстер, згодом і диригент.

З часом музичний талант хлопця оцінили, запропонувавши йому очолити «Міщанський хор», який функціонував ще з 1900-го року. До слова, чимало корисних порад він отримав від знаних співаків Філомени Лопатинської та Гната Хоткевича.

Коли його рідний брат, знаний в Європі оперний співак Орест, повернувся з концертом до рідного краю, Денис взявся розпитувати про всі тонкощі музичного мистецтва. Старший брат нічого не приховував від нього й ділився всіма професійними нюансами.

Одного разу до Чернівців завітав хор донських козаків. Денисові він дуже сподобався і симпатія, як виявилося згодом, в них була взаємною. Невдовзі молодий Руснак розпочав гастролі разом з козацьким хором. Свобода й легкість, які панували в Кубанському хорі дуже імпонували співакові, разом вони промандрували різними країнами Європи, Азії, Америки та навіть Африки.

У 1932 році Денис приїхав до Мюнхена, де мешкав брат Орест. У нього він продовжив вдосконалювати свої сценічні й музичні навики. Того ж року повернувся до Буковини, хоча й ненадовго. У 1936 році отримав звістку про відновлення роботи «Хору донських козаків» і запрошення знову співати. Денис з сімʼєю знову покидає буковинський край і вирушає до Німеччини.

Денис Руснак значну частину життя провів у мандрах, гастролях, виступах по всьому світу. Але всюди відчував тугу за рідним домом, рідною землею. На жаль, більше приїхати до Буковини йому не судилося.