Алея зірок: Йозеф Шмідт і Галина (Ганна) Янушевич

Йозеф Шмідт

Співак, кіноактор. За неповторний голос його прозвали «німецьким Карузо».

Невисокого зросту, але з височезним голосом співак колись тримав у захопленні всіх музиколюбів Європи. Від його співу слухач відчуває, як кров пульсує у венах, писали критики. Його поправу називали одним з найвидатніших лірико-драматичних тенорів світу.

Він був оперним співаком, хоча його спів частіше лунав по радіо та із грамплатівок. Сам Йозеф Шмідт любив повторювати, що «він не любить очі, які вдивляються в нього, але любить вуха, які слухають його».

Народився Йозеф Шмідт 4 березня 1904 року в селі Давидени, що на Сторожинеччині. Однак свій перший музичний досвід і перший музичний успіх отримав у Чернівцях. Коли йому було 10 років, сімʼя переїхала до столиці краю. І тоді його ще малого мама привела Темплю і показала кантору Самуелю Тапфштейну. Ось він і зауважив особливий голос малого Йозефа. Він і взявся його вчити музичному мистецтву. Згодом Шмідт називав Тапфштейна своїм першим і єдиним учителем. Хоча музики вчився ще й у таких видних того часу педагогів як А. Завуловича та Ф. Лерхенфельда-Гржімалі.

У 12 років Шмідт вперше виступив перед публікою, а в 16 – дав у Чернівцях свій перший концерт.

Талант юного співака вирішив розвинути його підприємливий дядько, тодішній знаний менеджер, Лео Енґель. І привіз хлопця до Берліна, щоб той відшліфував свої навики у музичній вищій школі. І Йозеф розпочав студії в Берлінській Академії Музики, водночас і у Віденській консерваторії.

Дебют оперного співака відбувся 29 березня 1929 року в ролі Васко да Гами в опері Джакомо Мейербера «Африканка». Тоді оперу транслювали по берлінському радіо. І відтоді творча карʼєра Йозефа почала здійматися до зірок. У 1933 році він провів масштабні гастролі в США, Кубі, Мексиці, Бельгії, Нідерландах. Того ж року двічі виступив у рідних Чернівцях.

Однак потужний голос Шмідта разюче контрастував з його невисоким зростом. Він мав лишень півтори метра, і то «з каблуками». Одного разу відомий диригент Лео Блех, якого вразив тенор співака, побачивши його сказав: «Шкода що ти не малий». «Але ж я малий», - заперечив Шмідт. «Ні, ти дуже малий», - сказав Блех.

Та все ж співакові, долаючи зростові стереотипи, вдалося отримати славу і на оперних сценах, і на сценах кінематографу. Він грав у різних музичних фільмах, які були дуже популярними в тодішній Європі та Америці.

Якось після презентації дебютного фільму за участі Йозефа Шмідта «Пісня кружляє довкола світу», яка відбулася 9 травня 1933 року в Берліні, присутній ідеолог нацизму Йозеф Гебельс дуже схвально відгукнувся про фільм і про участь в ньому актора-євреї. Цим він спробував показати лібералізм нової влади до всіх етносів. Але лібералізм той був туманом перед прийдешнім смертельним мороком.

Вже невдовзі всіх митців не німців, а особливо єврейського походження, почали жорстоко цькувати в пресі. Й не тільки. Дісталося, звичайно, й Шмідту. Він переїхав з Берліну до Відня, в якому ще були залишки імперської толерантності. Але й там дух минулої поліетнічної імперії швидко знищила нацистська влада, яка полонила батьківщину свого лідера.

Йозеф Шмідт у 1938 році емігрував до Західної Європи. Спокою співак більше не мав. Йому довелося вештатися різними країнами Європи та навіть жити в США.

Друга світова війна застала Шмідта в Брюсселі. Він туди поїхав на виклик свого дядька Лео Енґеля. Бельгія невдовзі захопили німецькі війська. І почалася фактично «зачистка» населення. Єврея Шмідта всіма правдами й неправдами вдалося переправити до неокупованої території у Франції. Звідти він хотів втекти до Сполучених Штатів, однак війна на Атлантиці це унеможливила.

Останньою надією на захист в час смерті й геноциду для співака стала Швейцарія. Вона ще залишалася нейтральною зоною всередині палаючої Європи. Але навіть там популярному колись акторові довелося змиритися з тим, що перебуває він у таборі для інтернованих осіб.

Усі випробування та поневіряння підірвали здоровʼя й без того кволого Йозефа. Він помер 16 листопада 1942 року в Цюриху.

Читайте ще: Алея зірок: Володимир Шабашевич і Андрій Шкурган.

Галина (Ганна) Янушевич

Акторка. Поправу вважається обличчям чернівецького театру другої половини ХХ століття.

Те, що Галина Янушевич робила на сцені, простою грою назвати неможливо. Адже то було життя. Кожну роль, кожного героя вона грала так, ніби то була вона, а не вигаданий персонаж. Тому глядач їй безапеляційно вірив.

Галина Янушевич народилася 27 грудня 1907 року в селі Струньковому, що на Кіровоградщині. Початкову освіту здобула в семирічній Гайворонській залізничній школі. З 1923 року вчилася в Жмеринському залізничному училищі. Але вже за два роки поступила до Київського Театрального Техніку, який згодом був приєднаний до Київського Музично-драматичного інституту імені М. Лисенка.

Акторський шлях розпочала в Київському українському драматичному театрі імені І. Франка. З 1927 по 1931 рік Галина в ньому відточувала сценічну гру.

Опісля за наказом наркомосу УРСР Янушевич разом з іншими акторами була переведена до Харківського українського драматичного театру. А вже звідти у 1940 році за направленням поїхала до Чернівців.

З того року життя Ганни Янушевич набуло буковинського колориту. Вона присвятила Чернівецькому муздрамтеатру понад 40 років свого життя.

Тут вона зіграла сотні ролей. Неповторні й самобутні. На сценах Янушевич можна було побачити в образах Варки («Безталанна»), Марусі («Житейськеє море», всі за І. Карпенком-Карим), Шкандибихи («Лимерівна» Панаса Мирного), Оманихи («Дністрові кручі» за Ю. Федьковичем), Маври («В неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Анни Фірлінґ («Матінка Кураж…» Б. Брехта) та ін..

Окрім театральних вистав грала й у фільмах. Зокрема, в «Землі» (1954), «Вовчисі» (1967) тощо.

За невтомну акторську роботу Галина Янушевич була удостоєна звання Заслуженої артистки у 1946 році і Народної – в 1965 році.

Незмінним супутником життя Галини Янушевич, її другом, порадником, підтримкою був її чоловік, актор Петро Міхневич. Вони прожили в парі понад 60 років.

Не стало Галини Янушевич 25 грудня 1983 року. Похована на Руському кладовищі в Чернівцях.